РОПУХ — ЕТИМОЛОГІЯ
ропу́ха «Bufo Laurenti» (зоол.)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. ropucha «тс.» виводиться від давнішого *chropucha/kropucha (псл. *korp-avъ «шерехатий»);
пов’язання з ропа́ «гній» (Фасмер ІІІ 503; Machek Studie 123; ZfSlPh 13, 405; Mikl. EW 282) викликає сумнів;
р. [ропу́ха], бр. рапу́ха, ч. слц. ropucha;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ре́па
ре́панка
ре́пуха
ро́па́
ро́павка
ропуха́ня
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рапу́ха | білоруська |
| *chropucha / kropucha (псл. *korp-avъ «шерехатий») | польська |
| ropucha | польська |
| *korp-avъ | праслов’янська |
| ропу́ха | російська |
| ropucha | словацька |
| ропа́ «гній» | українська |
| ropucha | чеська |
ряпу́ха «ропуха»
результат контамінації іменників [рапа́вка], ропу́ха «тс.» і дієслів [ря́пкати] «квакати», [ряпча́ти] «скрипіти, тріщати»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рапа́вка | українська |
| ропу́ха «тс.» | українська |
| ря́пкати «квакати» | українська |
| ряпча́ти «скрипіти, тріщати» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України