РОПА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ропа́ «соляний розчин; вода солоних озер; [нафта; сукровиця; піт]»
п. ropa «розсіл, ропа; гній (у болячці); нафта; бітум», ropić «загноювати, нагноювати» зіставляються з лтс. rept «зарубцьовуватися», дінд. rápaḥ «поранення, тілесне ушкодження»;
вода в багні, яка буриться, кипить;
вода «червоного» багна» О, [ро́пище] «нафтоносний ґрунт» Куз, [ро́пниця] «місце з нафтою» О, [роп’яни́й] «з солоною водою» Куз, ріпникува́ти «працювати ріпником»;
можливо, запозичення з польської мови;
р. рапа́, [ропа́], бр. рапа́ «ропа», [ра́па] «червона неродюча земля», [ро́па] «гнійна рідина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ріпни́к
«робітник, який видобував нафтову ропу»
рі́пниця
«мазниця»
ропани́ці
«червона»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рапа́ «ропа» | білоруська |
| ра́па «червона неродюча земля» | білоруська |
| ро́па «гнійна рідина» | білоруська |
| rápaḥ «поранення, тілесне ушкодження» | давньоіндійська |
| rept «зарубцьовуватися» | латиська |
| ropa «розсіл, ропа; гній (у болячці); нафта; бітум» | польська |
| ropić «загноювати, нагноювати» | польська |
| рапа́ | російська |
| ропа́ | російська |
рапа́ «ропа»
запозичення з російської мови;
р. рапа́ (спец.) «вода солоних озер» відповідає укр. ропа́ (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рапа́ «вода солоних озер» (спец.) | російська |
| ропа́ | українська |
ре́пати(ся) «тріскатися»
пор. Фасмер III 472 (без урахування українських і білоруських даних);
зіставлення з гр. ἐρείπω «перекидаюся, падаю», дісл. rífa «розірвати» (Matzenauer LF 18, 252) необґрунтоване;
можливо, пов’язане з (Куркина Этимология 1972, 73–75);
очевидно, афективне утворення;
р. [ре́пнуть] «тріснути», [ре́паться] (з укр.?), бр. рэ́пацца «тріскатися», рэ́піна «тріщина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обри́пати
«оббити, обвалити»
перере́панка
«плід, що тріснув; потрісканий предмет»
ре́панець
«хліб або плід, що тріснув»
ре́паний
ре́паник
«тс.»
ре́панка
«тс.; сорт дині, картоплі»
репитися
«скалічитися»
ре́пнути
«тріснути; [ударитися; розбитися Нед; з тріском упасти О]»
рере́пнути
«тс.»
ри́патися
«тріскатися»
ріпатися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэ́пацца «тріскатися» | білоруська |
| рэ́піна «тріщина» | білоруська |
| ἐρείπω «перекидаюся, падаю» | грецька |
| rífa «розірвати» | давньоісландська |
| ре́пнуть «тріснути» | російська |
| ре́паться (з укр.?) | російська |
| ропа́ | українська |
ріпа «леп, бруд на довго не митому, спітнілому тілі»
можливе зіставлення і з [ропа́] «нафта (брудна рідина)» (пор. [рі́пниця] «мазниця»);
не зовсім ясне;
очевидно, пов’язане з назвами рослин [рі́па], ріпиця як бур’янів, що густо ростуть на необробленому ґрунті;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рі́павка
ріпи́ця
«тс.»
рі́пиця
«бруд (особливо у вухах)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ропа́ «нафта (брудна рідина)» (пор. [рі́пниця] «мазниця») | українська |
| рі́пниця | українська |
| рі́па | українська |
| ріпиця | українська |
ропу́ха «Bufo Laurenti» (зоол.)
очевидно, запозичення з польської мови;
п. ropucha «тс.» виводиться від давнішого *chropucha/kropucha (псл. *korp-avъ «шерехатий»);
пов’язання з ропа́ «гній» (Фасмер ІІІ 503; Machek Studie 123; ZfSlPh 13, 405; Mikl. EW 282) викликає сумнів;
р. [ропу́ха], бр. рапу́ха, ч. слц. ropucha;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ре́па
ре́панка
ре́пуха
ро́па́
ро́павка
ропуха́ня
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рапу́ха | білоруська |
| *chropucha / kropucha (псл. *korp-avъ «шерехатий») | польська |
| ropucha | польська |
| *korp-avъ | праслов’янська |
| ропу́ха | російська |
| ropucha | словацька |
| ропа́ «гній» | українська |
| ropucha | чеська |
ру́па «яма для картоплі»
іє. *reup-, похідне від *reu- «рити, рвати»;
споріднене з лит. ruõpti «колупати, длубати», raupýti «довбати, копати», raũpas «віспина», rauplė˜ «тс.», дісл. rauf «діра, отвір», дангл. réofan «рвати, ламати», двн. roub «грабіж», лат. rumpere «ламати», дінд. rōpam «діра, печера»;
псл. rupa «заглиблення», пов’язане чергуванням голосних з rypati «рити, копати» (п. rypać się «копатися», ч. rýpati «рити, довбати», слц. rýpat’ «глибоко рити, копати», вл. rypać «рити; колупати»);
болг. [ру́па] «ямка; улоговина», [ро́па] «тс.», м. рупа «улоговина», схв. ру̏па «дірка, отвір; нора», слн. rúpa «яма, нора»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ру́па «ямка; улоговина» | болгарська |
| ро́па «тс.» | болгарська |
| rypać | верхньолужицька |
| rypać | верхньолужицька |
| réofan «рвати, ламати» | давньоанглійська |
| roub «грабіж» | давньоверхньонімецька |
| rōpam «діра, печера» | давньоіндійська |
| rauf «діра, отвір» | давньоісландська |
| *reup- | індоєвропейська |
| *reu- «рити, рвати» | індоєвропейська |
| rumpere «ламати» | латинська |
| ruõpti «колупати, длубати» | литовська |
| raupýti «довбати, копати» | литовська |
| raũpas «віспина» | литовська |
| rauplė˜ «тс.» | литовська |
| рупа «улоговина» | македонська |
| rypać się | польська |
| rypać się | польська |
| rupa «заглиблення» | праслов’янська |
| rypati «рити, копати» (п. rypać się «копатися», ч. rýpati «рити, довбати», слц. rýpat’ «глибоко рити, копати», вл. rypać «рити; колупати») | праслов’янська |
| рy̏ «дірка, отвір; нора» | сербохорватська |
| rýpat' | словацька |
| rýpat' | словацька |
| rúpa «яма, нора» | словенська |
| rýpati | чеська |
| rýpati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України