РОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ром
запозичення з англійської мови;
англ. rum «ром» є результатом скорочення форми rumbullion «тс.», очевидно, звуконаслідувального утворення;
р. бр. болг. ром, п. ч. слц. вл. rum, м. рум, схв. ру̏м, слн. rúm;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рум
«ром»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
rum «ром» | англійська |
rumbullion «тс.» | англійська |
ром | білоруська |
ром | болгарська |
rum | верхньолужицька |
рум | македонська |
rum | польська |
ром | російська |
ру̏м | сербохорватська |
rum | словацька |
rúm | словенська |
rum | чеська |
хро́ми́й «кривий»
зіставлялося з н. Schramme «шрам, рубець», дінд. srāmáḥ «кривий, кульгавий» і зводилося до іє. *(s)krēm/(s)krǝm-, розширеного варіанта кореня *(s)ker- «різати, відсікати» з метатезою на слов’янському ґрунті sk › ks (› kch › ch) (Черных II 357; Bern. I 403; Pokorny I 945; сумніви див. Мейе MSL 19, 300; Ильинский ИОРЯС 16/4, 6);
непереконлива думка (Machek IF 53, 93–94, ESJČ 206; Эндзелин СБЭ 71–72), що псл. xromъ споріднене з дінд. śramá- «кривий» і н. lahm «тс.» – чергування плавних r та l пояснюється як індоєвропейське, а слов’янський відповідник дістав початкове х- як інтенсифікуюче;
слово виводилося й від кореня *skerm-, того, що в кре́мінь і скро́мний, у цьому випадку його первісне значення «поранений гострим предметом» (Brückner 184);
пропонувалося сумнівне виведення початкового х- з гіпотетичного словосполучення *nogu sromъ › *nogu xromъ «кульгавий на ноги» (Pedersen IF 5, 70);
існує також припущення, що початкове х- могло виникнути з іє. s через стадію експресивного š у назвах фізичної вади (Эндзелин СБЭ 71–72);
псл. xromъ(jь) «кривий, кульгавий» походить від давнішого *skromъ «обрізаний» (припускається, що первісно слово могло позначати каліцтво не тільки ніг, а й рук, інших частин тіла);
р. хромо́й, хрома́ть, бр. [хро́мы] Носович, др. хромыи, п. вл. нл. chromy, ч. слц. chromý, полаб. chrümĕ, болг. хром, м. [ром], схв. хро̏м, хро̀мац, слн. hròm, стсл. хромъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
охроми́ти
охромі́ти
прихроми́ти
«?»
хма́рати
«тс.»
хра́мати
храма́чка
«копитна хвороба»
храми́й
«тс.»
храмо́та
«кульгаві тварини»
хрі́мка
хрома́к
«кульгава вівця»
хрома́ти
хроме́ць
хроминде́й
«кульгава людина»
хромі́ти
хро́мка
«копитна хвороба»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
хро́мы | білоруська |
хром | болгарська |
chromy | верхньолужицька |
srāmáḥ «кривий, кульгавий» | давньоіндійська |
śramá- «кривий» | давньоіндійська |
хромыи | давньоруська |
*(s)krēm/(s)krǝm- | індоєвропейська |
s через стадію експресивного š у назвах фізичної вади | індоєвропейська |
ром | македонська |
chromy | нижньолужицька |
Schramme «шрам, рубець» | німецька |
lahm «тс.» | німецька |
chrümĕ | полабська |
chromy | польська |
xromъ | праслов’янська |
xromъ(jь) «кривий, кульгавий» | праслов’янська |
хромо́й | російська |
м | сербохорватська |
chromý | словацька |
hròm | словенська |
хромъ | старослов’янська |
хрома́ть | українська |
хро̀мац | українська |
chromý | чеська |
*(s)ker- «різати, відсікати» | ? |
х- | ? |
*skerm- | ? |
кре́мінь | ? |
скро́мний | ? |
значення «поранений гострим предметом» | ? |
xromъ «кульгавий на ноги» | ? |
х- | ? |
*skromъ «обрізаний» (припускається, що первісно слово могло позначати каліцтво не тільки ніг, а й рук, інших частин тіла) | ? |
Рома́н (чоловіче ім’я)
запозичення з латинської мови;
лат. Rōmānus, Rōmāna зводяться до назв жителів міста Рима (Rōmа) «римлянин, римський, римлянка, римська»;
р. Рома́н, бр. Рама́н, п. ч. слц. Roman, болг. м. Ро́ман, схв. Роман, слн. Roman;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Ро́ма
Ро́ма
Рома́на
(жіноче ім’я)
Рома́нія
Рома́ньо
Рома́сь
Ро́мка
Ро́мко
Рому́ля
Рому́сь
(о)
Рому́ся
Ро́мцьо
Ро́мця
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
Рама́н | білоруська |
Ро́ман | болгарська |
Rōmānus | латинська |
Rōmāna | латинська |
Ро́ман | македонська |
Roman | польська |
Рома́н | російська |
Роман | сербохорватська |
Roman | словацька |
Roman | словенська |
Roman | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України