РОКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рік
псл. rоkъ «термін, умовлений час», пов’язане чергуванням голосних з *rekti «ректи»;
споріднене з гот. ragin «рада, рішення, постанова», тох. А rake «слово», В reki «тс.», дінд. racanam, racanā «порядок, розпорядження», можливо, також з лит. rãkas «строк, мета», лтс. raks «мета, межа» (якщо це не запозичення зі слов’янських мов);
зіставлення з лит. rа̀kti «колоти», rakinė́ti «колупати», дісл. rá «прикордонний знак» (Būga RR II 533–535) недостатньо обґрунтоване;
р. рок «доля; [рік, термін, час, пора, доба]», бр. [рок] «рік», др. рокъ «вік; доля», п. ч. слц. нл. rok «рік», м. рок «термін», схв. ро̑к, слн. rо̀k «тс.», стсл. рокъ «призначений заздалегідь термін»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
на́рік
«на майбутній рік»
позазана́рік
«два роки тому»
порі́чний
«річний, щорічний»
ріко́виця
«річниця»
річни́й
річни́к
«щорічник»
річни́ця
річня́
«однолітня домашня тварина»
(мн. річня́та)] Нед
річня́к
рішня́к
«тс.»
роківщи́на́
«річний збір від парафіян»
рокове́
«тс.»
рокови́й
«річний»
роко́ви́ни
ро́чини
«роковини»
рочи́стий
«річний, який буває раз на рік Г; домовлений, призначений Нед»
ро́чки
«строк»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рок «рік» | білоруська |
| ragin «рада, рішення, постанова» | готська |
| racanam | давньоіндійська |
| racanā «порядок, розпорядження» | давньоіндійська |
| rá «прикордонний знак» | давньоісландська |
| рокъ «вік; доля» | давньоруська |
| raks «мета, межа» (якщо це не запозичення зі слов’янських мов) | латиська |
| rãkas «строк, мета» | литовська |
| rа̀kti «колоти» | литовська |
| rakinėˊti «колупати» | литовська |
| рок «термін» | македонська |
| rok «рік» | нижньолужицька |
| rok «рік» | польська |
| rоkъ «термін, умовлений час» | праслов’янська |
| *rekti «ректи» | праслов’янська |
| рок «доля; [рік, термін, час, пора, доба]» | російська |
| ро̑к | сербохорватська |
| rok «рік» | словацька |
| rо̀k «тс.» | словенська |
| рокъ «призначений заздалегідь термін» | старослов’янська |
| rake «слово» | тохарська А |
| reki «тс.» | тохарська В |
| rok «рік» | чеська |
заро́чча «прибуток, вигода»
очевидно, первісно мало значення «те, що зібрано, зароблено, одержано за рік»;
утворене з прийменника за та іменника рік (року);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за (року) | ? |
| рік (року) | ? |
ректи́ «говорити»
думка про зв’язок із звуконаслідувальними формами лит. rė˜kti «кричати», rė́kauti «кричати, горлати, репетувати», лтс. rēkt «ревіти, ричати», дірл. réimm «крик», лат. raccāre «ричати (про тигра)» (Фасмер III 465–466; Schuster-Šewc 1222; Wаlde–Hofm. II 414) з погляду фонетики викликає заперечення;
псл. *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-);
споріднене з гот. rahnjan «рахувати», ragin «рада, рішення, постанова», garēhsns «призначення, визначення», дінд. racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує», racanam, racanā «порядок, розпорядження», тох. A rake «слово», B reki «тс.», іє. *rē˘k- «розташовувати»;
р. изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися», [река́ть] «говорити, мовити, промовляти», бр. прадрака́ць «передрікати», др. рєчи «говорити, сказати», п. rzec «сказати», ч. říci, слц. riect’ «тс.», вл. rjec «говорити, сказати», нл. rjаc «тс.», полаб. rict, ricаt «казати», болг. река́ «скажу», м. рече «каже», схв. pѐƕи «сказати», слн. rêči «тс.», стсл. рєшти, рєкѫ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відректи́
відріка́ти
«відповідати»
вріка́ти
«дорікати»
вро́ки
«пристріт, уроки»
доректи́
доріка́ти
«докоряти»
дорікну́ти
заректи́ся
зареч
«постскриптум, епілог»
(заст.)
зарі́к
«обіцянка»
зарі́каний
«який дав зарік»
заріка́ти
«заклинати, клясти, просити»
заріка́тися
«закаюватися, заклястися»
заріча́ний
«непокірливий, сварливий»
зарі́чки
«зарік»
зарі́чливий
«який зарікся від чогось»
заро́к
«тс.»
зорчи́
«скажи»
зректи́ся
зріка́тися
«відмовлятися»
зуро́чити
«наврочити»
навректи́
«наврочити»
навро́ки
«пристріт»
наврокува́ти
«тс.»
навро́чити
наврочли́вий
нао́дрік
«у відповідь»
нареко́вати
«називати»
(заст.)
наректи́
«назвати»
нарече́на
«молода»
нарече́ний
«жених»
наре́че́ння
«присвоєння імені»
наречи́
«наректи»
наріка́ти
«скаржитися»
нарічо́вість
«діалектна особливість»
нарі́ччя
неви́речений
«невисловлений»
недорі́ка
«людина з дефектом мови»
недорі́кий
«який має дефект мови»
недорі́кува́тий
«тс.»
недо́річ
«безглуздя, абсурд»
недорічи́вий
«безглуздий, абсурдний»
недорі́чний
«непридатний»
нездоре́чі
«ні до чого»
нерічи́вий
«некрасномовний, недорікуватий»
обректи́
обречи́
«урочисто обіцяти; присвятити; вказати»
обрі́к
«обітниця»
обрі́ка
«тс.»
обріка́ти
«обіцяти; прирікати»
обрі́кувати
«докоряти закидати»
обрі́куватися
«заповідати»
обро́чник
«той, що дав обітницю зробити щось для спокутування гріха»
оброчникува́ти
«виконувати обітницю»
о́дрік
«заперечення; відмова»
пере́рік
«суперечка»
пере́річка
«тс.»
по́рекло
«прізвисько; прізвище»
порі́к
«ремство»
порі́кування
«ремство, нарікання»
порі́кувати
«ремствувати»
приректи́
прире́чений
прире́чення
приріка́ти
приуро́чений
приуро́чити
прорека́ти
«прорікати; з похвалою згадувати»
проректи́
проре́чення
«прорікання»
проре́чистий
«красномовний»
прорі́к
«пророк»
проріка́ння
«пророкування»
проріка́ти
проро́к
пророкува́ти
проро́цтво
проро́цький
«пророчий»
проро́чення
проро́чество
проро́чеський
«пророчий»
проро́чий
проро́чити
проро́чиця
проро́чня
«оракул»
ре́кало
«той, що дає прізвиська іншим»
ре́кло
«прізвисько; прозвання; гасло»
реку́н
«промовець»
речене́ць
«строк»
рече́ння
«вислів»
ре́чення
речи́
речи́нець
«тс.»
речи́стий
«говіркий»
речни́к
«адвокат, заступник у справах»
ре́чник
«поборник; оратор; [повірений Нед]»
речни́стий
«тс.»
речни́цтво
«адвокатура; заступництво в справах»
речни́цький
«ораторський, адвокатський»
речня́
«вислів, судження; вирок, присуд»
речува́ти
«тс.»
рік
«зойк»
річ
«мова, розмова, міркування»
річни́й
«балакучий»
річни́стий
«красномовний»
рочи́тися
«давати обітницю»
рочня́
«оракул»
урекли́вий
«здатний наврочити; якого можна наврочити»
уректи́
«наврочити; [докорити, доректи]»
уректи́ся
«почутися; здатися»
уре́чення
«уроки»
уречи́
«докорити; наврочити Г; висловити ВеЛ»
уріка́ти
«тс.»
урі́чли́вий
урі́чний
«тс.»
уро́к
«завдання; навчальне заняття»
уро́ки
«пристріт»
уро́чий
«чудовий, чарівний, принадний; здатний докоряти Шейк»
уро́чи́на
«пристріт»
урочи́ти
«заворожити, зачарувати»
уро́чища
(збільш. від уро́ки)
уро́чний
«встановлений; умовлений, визначений»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прадрака́ць «передрікати» | білоруська |
| река́ «скажу» | болгарська |
| rjec «говорити, сказати» | верхньолужицька |
| rahnjan «рахувати» | готська |
| ragin «рада, рішення, постанова» | готська |
| garēhsns «призначення, визначення» | готська |
| racáyati «упорядковує, виготовляє, складає, готує» | давньоіндійська |
| racanam | давньоіндійська |
| racanā «порядок, розпорядження» | давньоіндійська |
| réimm «крик» | давньоірландська |
| рєчи «говорити, сказати» | давньоруська |
| *rē˘k- «розташовувати» | індоєвропейська |
| raccāre «ричати (про тигра)» | латинська |
| rēkt «ревіти, ричати» | латиська |
| rėˊkti «кричати» | литовська |
| rė˜kauti «кричати, горлати, репетувати» | литовська |
| рече «каже» | македонська |
| rjаc «тс.» | нижньолужицька |
| rict «казати» | полабська |
| ricаt «казати» | полабська |
| rzec «сказати» | польська |
| *rekti (з чергуванням голосних rьk- : rek- : rok-) | праслов’янська |
| изрека́ть «урочисто вимовляти, висловлюватися» | російська |
| река́ть «говорити, мовити, промовляти» | російська |
| pѐђи «сказати» | сербохорватська |
| riect' «тс.» | словацька |
| rêči «тс.» | словенська |
| рєшти | старослов’янська |
| рєкѫ «тс.» | старослов’янська |
| A rake «слово» | тохарська А |
| reki «тс.» | тохарська В |
| říci | чеська |
па́ричок «молодий ріг у рогатої худоби»
можливо, пов’язане з рік;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рік | українська |
комо́ра «приміщення для продуктів харчування, хатніх речей; [крамниця, скарбниця Ж; митниця]»
давнє запозичення з грецької або латинської мови;
лат. camara (camera) «склепіння», слат. «кімната, приміщення; спальня; скарбниця» походить від гр. καμάρα «склепіння», очевидно, спорідненого з ав. kamarā «пояс», лат. camurus «викривлений, склепінчатий», дінд. kmárati «кривиться», гот. himins «небо», нвн. Himmel «тс.»;
р. заст. діал. ка́мо́ра «кімната», [ко́мо́ра́] «тс.; комора», бр. камо́ра «комора», р.-цсл. комора, п. ч. слц. komora «тс.; палата», вл. нл. komora «спальня; палата», схв. кòмора «палата; комора», слн. kómora «закрите приміщення»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
закомі́рок
«закамарок; відгороджене місце за коморою»
зако́мори
«закамарки»
комі́рка
«невелика комора; кімнатка; заглиблення, гніздо; ямка; вічко»
комі́рне
«плата за найману кімнату; наймана кімната»
(заст.)
комірни́й
«тс.»
комі́рний
«пов’язаний з коморою; квартирний»
комірни́к
«той, хто завідує коморою»
комі́рник
«квартирант»
комі́рницький
«квартирантський; митницький»
комі́рня
«проживання в найманій квартирі»
комі́рство
комірчи́на
«мала комірка»
комі́рщина
«тс.»
комо́pчий
комо́рець
«мучна міль, Asopia»
(ент.)
комо́ри́ти
«жити в найманій квартирі»
комо́рний Я
комо́рник
«адвокат; нотаріус»
коморни́цтво
«міська скарбниця»
коморува́ти
«тс.»
коморчина
комо́рячий
кумо́ра
«комора, комірчина»
підкомо́рій
«суддя, який займався межуванням володінь»
(іст.)
прикомі́рок
«прибудова коло хати або комори»
при́коморок
«тс.»
рок
«закамарок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kamarā «пояс» | авестійська |
| камо́ра «комора» | білоруська |
| komora «спальня; палата» | верхньолужицька |
| himins «небо» | готська |
| καμάρα «склепіння» | грецька |
| kmárati «кривиться» | давньоіндійська |
| camara «склепіння» (camera) | латинська |
| camurus «викривлений, склепінчатий» | латинська |
| komora «спальня; палата» | нижньолужицька |
| Himmel «тс.» | нововерхньонімецька |
| komora «тс.; палата» | польська |
| ка́мо́ра «кімната» | російська |
| комора | русько-церковнослов’янська |
| кòмора «палата; комора» | сербохорватська |
| komora «тс.; палата» | словацька |
| kómora «закрите приміщення» | словенська |
| ко́мо́ра́ «тс.; комора» | українська |
| komora «тс.; палата» | чеська |
| ка́мо́ра «кімната» | ? |
| ка́мо́ра «кімната» | ? |
уро́чи́стий «пов’язаний з торжеством, знаменною датою; святковий; важливий, значущий; сповнений величі; [що буває раз на рік, річний Куз, Пі]»
очевидно, як і бр. урачы́сты, запозичення з польської мови;
п. uroczysty «домовлений», пізніше «знаменитий; святковий», походить від urok «річна плата», префіксального похідного від rok «рік», що відповідає укр. рік, спорідненому з ректи́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
врочи́стий
врочи́стість
врочи́сто
урочи́стість
«урочисті заходи на відзначення якоїсь знаменної події; [річне свято, торжество, церемоніальний акт Бі, Пі]»
(переважно в мн.)
урочи́сто
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| урачы́сты | білоруська |
| uroczysty «домовлений» | польська |
| urok «річна плата» | польська |
| rok «рік» | польська |
| рік | українська |
| ректи | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України