РОКОТІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ро́кіт
похідні утворення від звуконаслідувальної основи псл. *rok-/rek-, до якої зводяться також рика́ти, регота́ти, лит. rė˜kti «кричати, ревти», лтс. rèkt «тс.», лат. raccāre «кричати» (про тигра);
можливо, пов’язане також з ректи́ «говорити»;
р. ро́кот, рокота́ть, бр. ро́кат «рокіт», раката́ць, др. рокотати «звучати, бриніти, гриміти», вл. rokot «плутанина, сум’яття», rokotać «галасувати», схв. ро̏кōт «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рокітли́вий
рокота́ти
рокоті́ти
рокотли́вий
рокотня́
«гуркотіння грому»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́кат «рокіт» | білоруська |
| раката́ць | білоруська |
| rokot «плутанина, сум’яття»«галасувати» | верхньолужицька |
| rokotać «плутанина, сум’яття»«галасувати» | верхньолужицька |
| рокотати «звучати, бриніти, гриміти» | давньоруська |
| raccāre «кричати» (про тигра) | латинська |
| rèkt «тс.» | латиська |
| rė˜kti «кричати, ревти» | литовська |
| *rok-/rek- | праслов’янська |
| рика́ти | праслов’янська |
| регота́ти | праслов’янська |
| ро́кот | російська |
| рокота́ть | російська |
| рȍк «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт» | сербохорватська |
| ректи́ «говорити» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України