РОКОТІВ — ЕТИМОЛОГІЯ

ро́кіт

похідні утворення від звуконаслідувальної основи псл. *rok-/rek-, до якої зводяться також рика́ти, регота́ти, лит. rė˜kti «кричати, ревти», лтс. rèkt «тс.», лат. raccāre «кричати» (про тигра);
можливо, пов’язане також з ректи́ «говорити»;
р. ро́кот, рокота́ть, бр. ро́кат «рокіт», раката́ць, др. рокотати «звучати, бриніти, гриміти», вл. rokot «плутанина, сум’яття», rokotać «галасувати», схв. ро̏кōт «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

рокітли́вий
рокота́ти
рокоті́ти
рокотли́вий
рокотня́ «гуркотіння грому»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ро́кат «рокіт» білоруська
раката́ць білоруська
rokot «плутанина, сум’яття»«галасувати» верхньолужицька
rokotać «плутанина, сум’яття»«галасувати» верхньолужицька
рокотати «звучати, бриніти, гриміти» давньоруська
raccāre «кричати» (про тигра) латинська
rèkt «тс.» латиська
rė˜kti «кричати, ревти» литовська
*rok-/rek- праслов’янська
рика́ти праслов’янська
регота́ти праслов’янська
ро́кот російська
рокота́ть російська
рȍк «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт» сербохорватська
ректи́ «говорити» українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України