РОКОКО — ЕТИМОЛОГІЯ
рококо́ «стилістичний напрям у західноєвропейському мистецтві 18 ст.»
запозичення з французької мови;
фр. roсoсo «рококо; старомодний стиль, старомодна річ» виникло як арготизм у майстрових від rocaille «примхливий, вибагливий; рокайль; дрібне каміння» (рокайль часто застосовується в архітектурі і прикладному мистецтві в стилі рококо), пов’язаного з roc «скеля, стрімчак», roche «скеля; камінь; кам’яна гірська порода» (фр. ст. roche), що походить від нлат. *rocca, запозиченого з кельтських мов;
р. болг. м. рококо́, бр. ракако́, п. ч. слц. вл. rokoko, схв. роко̀кō, слн. rokokî;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ракако́ | білоруська |
| рококо́ | болгарська |
| rokoko | верхньолужицька |
| рококо́ | македонська |
| *rocca | новолатинська |
| rokoko | польська |
| рококо́ | російська |
| роко̀кō | сербохорватська |
| rokoko | словацька |
| rokokó | словенська |
| rocaille «примхливий, вибагливий; рокайль; дрібне каміння» (рокайль часто застосовується в архітектурі і прикладному мистецтві в стилі рококо) | удмуртська |
| roсoсo «рококо; старомодний стиль, старомодна річ» | французька |
| roc «скеля, стрімчак» | французька |
| roche «скеля; камінь; кам’яна гірська порода» (фр. ст. roche) | французька |
| roche | французька |
| rokoko | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України