РОЗЧИННИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ро́зчи́н «рідка суміш»
похідні утворення від чини́ти «робити, готувати»;
пор. аналогічний семантичний розвиток у р. раство́р «розчин», раствори́ть «зробити розчин», [твори́ть, притвори́ть] «тс.»;
пор. також ч. zadělati «розчинити (на хліб)»;
бр. ро́шчына «розчина; розчин», [рашчы́на] «розчина», рашчыні́ць «зробити розчину», [учыні́ць] «приготувати розчину», п. rozczyn «розчина; розчин», rozczynіć «розчинити в рідині»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
при́чи́н
«розчина»
причи́на
«тс.»
причиня́ти
«розчиняти (тісто)»
ро́зчи́на
розчини́ти
«розвести в рідині»
розчи́нний
розчи́нник
розчи́нювальний
розчиня́льник
ро́щина
учини́ти
«зробити розчину»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́шчына «розчина; розчин» | білоруська |
| рашчы́на «розчина» | білоруська |
| рашчыні́ць «зробити розчину» | білоруська |
| учыні́ць «приготувати розчину» | білоруська |
| rozczyn «розчина; розчин»«розчинити в рідині» | польська |
| rozczynіć «розчина; розчин»«розчинити в рідині» | польська |
| раство́р «розчин» | російська |
| раствори́ть «зробити розчин» | російська |
| твори́ть «тс.» | російська |
| притвори́ть «тс.» | російська |
| чини́ти «робити, готувати» | українська |
| zadělati «розчинити (на хліб)» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України