РОЗСУДИ — ЕТИМОЛОГІЯ
суд
псл. sǫdъ;
загальноприйнятої етимології не має;
здебільшого виводиться від іє. *somdhos «спільний розгляд, спільне судження, примирення», давніше «складене, зібране», утвореного за допомогою префікса *som- (› псл. sǫ- «су-») від основи *dh(ē)- (*dhǝ-/dhō-) «класти, ставити; робити, чинити; говорити» (› псл.*děti «класти», укр. ді́ти);
зіставляється з лит. samdá «найом, оренда», samdóti «наймати», гр. συνϑήϰη «згода; угода», σύνϑημα «угода», дінд. saṁdhā́ «угода; зв’язок, об’єднання», saṁdhíḥ «тс.»;
ототожнюється генетично з дірл. cond «суд», cuind «суддя», кельт. *kondi «тс.» (Lohmann KZ 1932/10 [Ergänzungshefte], 70);
пов’язується також з основою псл. *sědti, sędǫ «сісти, сяду» (Варбот Сл. языкозн. 1983, 64–66; Ондруш Этимология 1984, 178; Брандт РФВ 1890/4, 181);
без достатньої аргументації зближується з лат. cēnseo «оцінювати, надавати значення; вважати», що виводиться від іє. *k῀end(h)- «судити, засідати» (Machek ESJČ 568);
р. бр. суд, др. судъ, п. sąd, ч. soud, ст. súd, слц. súd, вл. нл. sud, болг. съд, м. сад, схв. су̑д, слн. sód, стсл. сѫдъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засу́джувати
о́суд
осу́да
«пліткарка; поговір»
осу́джений
осу́дження
осу́дливий
осу́дний
осудо́висько
«ганьба, неслава»
осудо́вище
«тс.»
пере́дсуд
пере́су́д
пересу́дливий
підсу́дний
підсу́док
при́суд
ро́зсуд
розсу́дливий
розсу́дний
«розсудливий»
розсу́док
су́да́р
«суддя»
судатар
суда́тор
суда́чити
судде́ва
«дружина судді»
су́дде́нко
судди́ха
судді́вна
судді́вство
суддюва́ти
суддя́
суде́бне
«судова оплата»
суде́бник
судебни́цтво
«судова сфера»
судебни́чий
«голова суду»
суде́йство
«суддівство»
суде́йський
«той, хто служить у суді, судовому відомстві»
суде́льник
«судовий чиновник»
суде́ць
су́джена
су́джений
су́дження
судиї́ха
«суддиха»
суди́лище
суди́мість
су́дир
суди́тель
суди́ти
суди́ція
«суд»
суди́ця
«тс.»
су́дич
«рецензент»
су́дище
су́дия́
судівни́цтво
«юстиція»
суді́йство
«суддівство»
судіми́ця
«огудник»
су́дін
«суддів»
су́дія́
«тс.»
судкува́ти
«міркувати»
судне́й
«потрібний»
судни́й
«здатний, придатний»
су́дни́й
судни́ця
«огудниця»
судня́
«осуд, обмова»
судова́
«суддівська»
судо́ва
«зал засідань суду»
судо́вець
«службовець суду»
судови́й
судови́к
«тс.»
судо́висько
судо́вище
судові́
«службовці суду; судді»
судо́вне
«в судовому порядку»
су́дський
«службовець суду»
судця
«тс.»
су́дчик
судчи́ня
«жінка-суддя»
судьба́
«доля; (заст.) обмова, пересуди; [суддя Нед]»
судьбарни́к
«фаталіст»
судьба́рство
«фаталізм»
судьби́на
«доля»
су́дьбище
«суд»
судя́к
«суддя»
судя́щий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| суд | білоруська |
| съд | болгарська |
| sud | верхньолужицька |
| συνϑήϰη «згода; угода» | грецька |
| saṁdhā́ «угода; зв’язок, об’єднання» | давньоіндійська |
| cond «суд» | давньоірландська |
| судъ | давньоруська |
| *somdhos «спільний розгляд, спільне судження, примирення» | індоєвропейська |
| *k῀end(h)- «судити, засідати» | індоєвропейська |
| *kondi «тс.» | кельтські |
| cēnseo «оцінювати, надавати значення; вважати» | латинська |
| samdá «найом, оренда» | литовська |
| сад | македонська |
| sud | нижньолужицька |
| sąd | польська |
| sǫdъ | праслов’янська |
| *sědti | праслов’янська |
| суд | російська |
| д | сербохорватська |
| súd | словацька |
| sód | словенська |
| сѫдъ | старослов’янська |
| soud | чеська |
| давніше «складене, зібране» | ? |
| *dh(ē)- «класти, ставити; робити, чинити; говорити» (› псл. sǫ- «су-»)(*dhǝ-/dhō-)(› псл.*děti «класти», укр. ді́ти) | ? |
| samdóti «наймати» | ? |
| σύνϑημα «угода» | ? |
| saṁdhíḥ «тс.» | ? |
| cuind «суддя» | ? |
| sędǫ «сісти, сяду» | ? |
| súd | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України