РОЗПУСНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
розпу́ста
похідне утворення від дієслова розпусти́ти, що складається з префікса роз- і дієслова пусти́ти;
сучасне значення розвинулось, очевидно, на основі давнішого значення «розлучення», яке могло мати негативний відтінок;
виводиться також (Machek ESJČ 521) від значення «випустити на волю» (про худобу);
р. распустёха «неохайна жінка», [ро́спуст] «розведення, розлучення», [распу́стка] «час тічки у звірів», др. роспустъ «розведення, розлучення», п. rozpusta, ч. rozpusta «пустун», слц. rozpustilý «жвавий, неприборканий», вл. rozpuščity «розпущений», нл. rozpustny «розпусний», м. распушта «розпускає; розлучається», схв. ра́спуст «канікули; розпуск; розвід, розлучення», слн. rаzpúst;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розпу́сний
розпу́сник
розпу́сничати
ро́зпуст
«відлига; розпуста»
розпу́стни́й
«розпусний, нахабний»
розпустува́ти
«розпутничати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rozpuščity «розпущений» | верхньолужицька |
| роспустъ «розведення, розлучення» | давньоруська |
| распушта «розпускає; розлучається» | македонська |
| rozpustny «розпусний» | нижньолужицька |
| rozpusta | польська |
| распустёха «неохайна жінка» | російська |
| ро́спуст «розведення, розлучення» | російська |
| распу́стка «час тічки у звірів» | російська |
| ра́спуст «канікули; розпуск; розвід, розлучення» | сербохорватська |
| rozpustilý «жвавий, неприборканий» | словацька |
| rаzpúst | словенська |
| розпусти́ти | українська |
| роз | українська |
| пусти́ти | українська |
| rozpusta «пустун» | чеська |
пусти́ти
псл. pustiti «робити пустим, звільняти» утворене від pustъ «пустий»;
р. пусти́ть, пуща́ть, бр. пусці́ць, др. пустити, п. puścić, puszczać, ч. pustiti, слц. pustit’, вл. pušćić, нл. pušćiś, болг. пу́щам, пу́стя, м. пушта, схв. пу̀стити, слн. pustíti, стсл. поустити, поуѱѫ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́пуст
«місце біля села, куди випускають тварин Г; виступ даху Я»
випусток
«однолітній бичок»
ви́пустом
«вільно, без пастуха»
(про худобу, що пасеться)
ві́дпуст
«відпущення гріхів, дозвіл»
відпу́стка
відпу́щеник
відпу́ще́ння
впу́стне
«плата за вхід»
допусти́мий
допусти́ти
«дати доступ, дозволити, визнати за можливе»
допусти́тися
допусто́вий
допуще́ння
«дозвіл»
допу́щення
за́пуст
«зарість; [жива огорожа; заговини]»
за́пусти
«заговини»
на́пуст
«кара, покарання»
на́пусть
«тс.»
недо́пуст
«недопущення»
о́пуст
«шлюз; [скидка (у ціні); занепад, запущеність Ж]»
опу́ста
«занедбання, втрата; гаянка»
пере́пу́ст
«посуд, колба для перегонки горілки; зріз, половина перерізаної впоперек бочки»
пере́пустка
по́пуст
«послаблення; полегшення; [один з кінців мотузки у рибальських знаряддях; весняна повідь О]»
припу́сниця
«опора, підпорка»
припусти́мий
припусти́ти
припу́стниця
«короткі крокви на обох причілках даху»
припуща́льник
«триб у ткацькому верстаті»
припуща́ля
«деталь ткацького верстата»
припу́щення
про́пуст
«прохід, впуск, доступ, пусте місце»
пропу́стниця
«половина крокви»
пу́сти́тися
розпу́сний
розпу́сник
ро́зпуст
«відлига»
розпу́ста
розпусти́ти
«звільнити, послабити, дати волю; ліквідувати; розчинити»
розпу́стка
«вид дівочої гри на Великдень Г, Нед; емаль Нед»
розпуща́льний
«розчинний»
спустистий
«спадистий»
спуща́нка
«ковзанка»
спуща́стий
«клинуватий»
спуща́ти
«спускати»
упри́пуст
«скільки завгодно, прямо зі стогу або з іншого сховища»
(про годування тварин)
упу́ст
«шлюз»
упу́щення
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| пусці́ць | білоруська |
| пу́щам | болгарська |
| пу́стя | болгарська |
| pušćić | верхньолужицька |
| пустити | давньоруська |
| пушта | македонська |
| pušćiś | нижньолужицька |
| puścić | польська |
| puszczać | польська |
| pustiti «робити пустим, звільняти» | праслов’янська |
| pustъ «пустий» | праслов’янська |
| пусти́ть | російська |
| пуща́ть | російська |
| пу̀стити | сербохорватська |
| pustit' | словацька |
| pustíti | словенська |
| поустити | старослов’янська |
| поуѱѫ | старослов’янська |
| pustiti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України