РОЗПУКУ — ЕТИМОЛОГІЯ
розпу́ка
очевидно, результат контамінації слів ро́зпач і пу́кати, розпука́ти, які мають здатність до розвитку переносних значень, пов’язаних із проявами психічної діяльності;
пор. укр. серце (душа) розпукає;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розпука́тися
«впасти у відчай»
розпу́чли́вий
розпу́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ро́зпач | українська |
| пу́кати | українська |
| розпука́ти | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України