РОЗОРЯВСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
розори́ти
псл. *orzoriti «розорити», утворене за допомогою префікса *orz- від *oriti «розоряти» (пор. др. оборити «розруйнувати, розорити, знищити», оритель «руйнівник», п. ст. oborzyć «зруйнувати, знищити», ч. obořiti se «обрушитися, накинутися», ст. obořiti «розруйнувати», болг. [разобо́ря, разобо́р(у)вам] «розоряю, розладную», схв. [о̀рити] «скидати»);
споріднене з лит. ardýti «розбирати, порушувати, руйнувати», érdėti «розпорюватися», ìrti «розпадатися, розкладатися; розпорюватися, розладнуватися», лтс. ā̀rdît «розбирати, руйнувати», ḕrst «розбирати, чесати (льон), розділяти, сіктись», дінд. árdati «розпиляється, розчиняється», хет. ḫarra- «ламати, руйнувати, роздрібнювати»;
можливо, далі пов’язане з рідки́й, лат. rārus «рідкий», дінд. ṛtē «за винятком, без, крім»;
іє. *er-/erǝ- «розривати, розділяти»;
помилково пов’язувалось (Потебня РФВ 6, 146) з лат. orior «встаю, починаюся, виникаю», гр. ὄρνῡμι «надаю руху, збуджую; приганяю, зганяю; кидаюся, рухаюся», дінд. ṛṇṓti «підіймається»;
р. разори́ть, бр. разары́ць, др. разорити «зруйнувати; порушити; відкинути; уразити», болг. разоря́вам, м. разори, разурне, схв. разо̀рити, стсл. разорити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
розо́р
«розорення»
розо́ра
«тс.»
розори́тель
розо́рливий
розо́рний
розо́рювати
розоря́ти
розоря́тися
«лаятися, бешкетувати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
разары́ць | білоруська |
разобо́ря | болгарська |
разобо́рувам | болгарська |
разобо́ря | болгарська |
разобо́рувам | болгарська |
разоря́вам | болгарська |
ὄρνῡμι «надаю руху, збуджую; приганяю, зганяю; кидаюся, рухаюся» | грецька |
árdati «розпиляється, розчиняється» | давньоіндійська |
ṛtē «за винятком, без, крім» | давньоіндійська |
ṛṇṓti «підіймається» | давньоіндійська |
оритель «розоряю, розладную» | давньоруська |
оборити | давньоруська |
разорити «зруйнувати; порушити; відкинути; уразити» | давньоруська |
*er-/erǝ- «розривати, розділяти» | індоєвропейська |
rārus «рідкий» | латинська |
orior «встаю, починаюся, виникаю» | латинська |
ā̀rdît «розбирати, руйнувати» | латиська |
ardýti «розбирати, порушувати, руйнувати» | литовська |
érdėti «розпорюватися» | литовська |
ìrti «розпадатися, розкладатися; розпорюватися, розладнуватися» | литовська |
разори | македонська |
разурне | малайська |
oborzyć | польська |
*orzoriti «розорити» | праслов’янська |
*oriti «розоряти» (пор. др. оборити «розруйнувати, розорити, знищити», оритель «руйнівник», п. ст. oborzyć «зруйнувати, знищити», ч. obořiti se «обрушитися, накинутися», ст. obořiti «розруйнувати», болг. [разобо́ря, разобо́р(у) | праслов’янська |
разори́ть | російська |
о̀рити «скидати» | сербохорватська |
разо̀рити | сербохорватська |
разорити | старослов’янська |
рідки́й | українська |
ḫarra- «ламати, руйнувати, роздрібнювати» | хетська |
obořiti se | чеська |
obořiti | чеська |
obořiti se | чеська |
obořiti | чеська |
obořiti se | чеська |
obořiti | чеська |
ḕrst «розбирати, чесати (льон), розділяти, сіктись» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України