РОЗЛАПИСТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ла́па «стопа, нога тварини, птаха»
псл. lapa «нога тварини, птаха»;
споріднене з лит. lópa «лапа», лтс. lãpa «тс.», гот. lōfa «долоня», двн. laffa, дісл. lófi, дангл. lof «тс.», курд. lapk «лапа», дат. lab, шв. labb «тс.»;
іє. *lōрā «рука, лапа», пов’язане з *lē˘р-/lō˘р- «бути; плоским; долоня, підошва ноги»;
р. бр. болг. ла́па, п. łapa, [dłapa], ч. tlapa, м. лапа, слн. lápa, стсл. лапа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лапа́й
«з великими незграбними лапами, руками»
ла́па́нчик
(назва зайця в казці)
лапа́тий
«з великими лапами, з великим і широким листям або пелюстками (про рослини, візерунки); який падає, йде великими краплями, сніжинами (про опади)»
ла́пка
(в ткацькому верстаті, у верстаті для тесання тощо)
лапки́
«значки для виділення прямої мови, цитат, заголовків тощо; [вид узору для вишивання]»
ла́пки
«хутро з лап тварини»
лапко́
(кличка собаки з товстими лапами)
ла́пу-ла́пу
(вигук, що відображає важкі, повільні кроки)
розла́пистий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ла́па | білоруська |
| ла́па | болгарська |
| lōfa «долоня» | готська |
| lof «тс.» | давньоанглійська |
| laffa | давньоверхньонімецька |
| lófi | давньоісландська |
| lab | датська |
| *lōрā «рука, лапа» | індоєвропейська |
| *lē˘р-/lō˘р- «бути; плоским; долоня, підошва ноги» | індоєвропейська |
| lapk «лапа» | курдська |
| lãpa «тс.» | латиська |
| lópa «лапа» | литовська |
| лапа | македонська |
| łapa | польська |
| dłapa | польська |
| lapa «нога тварини, птаха» | праслов’янська |
| ла́па | російська |
| lápa | словенська |
| лапа | старослов’янська |
| tlapa | чеська |
| labb «тс.» | шведська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України