РОЗКРОЇТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
кро́їти
псл. krojiti, похідне від krojь «крій»;
вважається також каузативом від незасвідченого *kriti «відділяти» (як pojiti «поїти» від piti «пити»), який початково означав «викликати відділення, відокремлення»;
споріднене з лтс. krìel «відділяти; збирати вершки», krijât «обдирати кору», лат. cerno «розрізняю; просіваю; маю на увазі, вирішую», гр. κρίνω «відділяю, розділяю; розбираю; перевіряю», дірл. criathar «сито», дангл. hrīdder «грубе сито»;
іє. *(s)krei-;
зіставлення з лит. raikýti «кроїти» (Маchek ESJČ 294) необґрунтоване;
р. крои́ть «кроїти», бр. кро́іць «кроїти; різати хліб; мучити», п. kroić «різати; кроїти», ч. krojit «тс.», слц. krojit’ «різати», вл. -krejič «надрізати ножем», полаб. krüjĕ «кроїть», болг. кроя́ «крою; задумую», м. крои «ріже; підрізає (пагін винограду)», схв. крòјити «кроїти», слн. krojili «тс.; різати», цсл. раскроити «розтяти, роздерти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́кройка
закрі́й
закрі́йник
закрі́йниця
закро́ювальний
закро́ювач
крій
крої́льний
кройнпця
«дошка (у шевця) для кроєння шкіри»
перекрі́й
«розріз»
перекро́йка
покрі́й
прикро́їстий
«не сипкий, такий, що відпадає брилами під час орання»
(про землю)
прикро́йний
«з пришитими до халяв головками»
(про чобіт)
розкрі́й
розкро́ювальник
скро́йка
«викройка для шиття»
укро́ї
«покрій»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кро́іць «кроїти; різати хліб; мучити» | білоруська |
| кроя́ «крою; задумую» | болгарська |
| -krejič «надрізати ножем» | верхньолужицька |
| κρίνω «відділяю, розділяю; розбираю; перевіряю» | грецька |
| hrīdder «грубе сито» | давньоанглійська |
| criathar «сито» | давньоірландська |
| cerno «розрізняю; просіваю; маю на увазі, вирішую» | латинська |
| krìet «відділяти; збирати вершки» | латиська |
| krijât «обдирати кору» | латиська |
| raikýti «кроїти» | литовська |
| крои «ріже; підрізає (пагін винограду)» | македонська |
| krüjĕ «кроїть» | полабська |
| kroić «різати; кроїти» | польська |
| krojiti | праслов’янська |
| krojь «крій» | праслов’янська |
| *kriti «відділяти» (як pojiti «поїти» від piti «пити») | праслов’янська |
| крои́ть «кроїти» | російська |
| крòјити «кроїти» | сербохорватська |
| krojit' «різати» | словацька |
| krojíti «тс.; різати» | словенська |
| раскроити «розтяти, роздерти» | церковнослов’янська |
| krojit «тс.» | чеська |
| *(s)krei- | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України