РОЗГА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. rozga;

очевидно, споріднене з лит. règzti «в’язати, плести», rẽzgė «кошик з лози», rezginỹs «в’язання, плетений виріб», лтс. režģît (režguôt) «заплутувати», лат. restis «мотузка, канат», дінд. rájjuḥ «тс.»;

зіставлялось також (Мühl.–Endz. III 492; Fraenkel 710–711; Specht 215) з лит. rãžas «сухий прут, мітла», лтс. razga (razda) «стара мітла»;

припускалась (Mikl. EW 227; Brückner 465; ZfSlPh 4, 217; Walde KZ 34, 512; Trautmann 245) вихідна форма *orzga, пов’язана з префіксом *orz- «роз-» (пор. щодо розвитку значення нім. zwei «два» і Zweig «гілка»);

недостатньо обґрунтованими були зіставлення з дангл. risce (resce, rysсе) «очерет», снн. risch «тс.» (Bezzenberger ВВ 1, 68; Fick ВВ 1, 172; Mikkola Berühr. 158), з гр. ῥᾱʹδιξ «гілка, прут» (Machek ESJČ 518), з роже́н, гр. ῥᾱχός (ῥάχος) «терновий чагарник» (Соболевский РФВ 64, 113), з ріст, рости (Mikkola Balt. u. Slav. 35), як і припущення вихідної форми *ъrzga (Ляпунов ИОРЯС 30, 17);

р. бр. ро́зга, др. розга «гілка, пагін», п. rîzga, ч. ст. rozha «пагін, гілка», слц. rázga «хворостина», нл. rozga «гілка, прут», полаб. ršzgă/rüzgî «гіллячка, лозина, хворостина, кущ», болг. [розга́] «гілка, різка», схв. ро̏зга «молодий пагін виноградної лози; кілок, що підтримує виноградну лозу», слн. rîzga «пагін виноградної лози», стсл. розга, разга, ражднѥ «лозина, виноградна лоза»;

очевидно, результат видозміни форми [різа́н] «тс.», фонетично зближеної з етимологічно спорідненою формою р. ро́зга;