РОЗВІДНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ве́сти́
псл. vesti‹*vedti, voditi;
споріднене з лит. vèsti «вести; одружуватися», vedỹs «наречений», vadžióti «водити», лтс. vadât «водити», vadît «проводити», прус. vedduns «ведений», дірл. fedid «веде, йде, несе», ав. vāδayeiti «веде, приводить», дінд. vadhuḥ «наречена, молода дружина», ав. vaδū- «тс.», кімр. arveddu «вести, приводити», хет. u-wate «вести»;
іє. *uedh/uodh- «водити»;
р. вести́, води́ть, бр. ве́сці, вадзі́ць, др. вести, водити, п. wieść, wodzić, ч. vesti, voditi, слц. viesť, vodiť, вл. wjesć, нл. wjasć, болг. во́дя, заст. веда́, м. веде, схв. вòдати, вòдити, слн. vésti, voditi, стсл. вести, водити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ве́сти́ся
«здійснюватися; існувати; плодитися; щастити»
вза́від
«щодуху»
ви́веденець
«селянин, переселений на іншу землю»
(заст.)
ви́від
ви́відець
«крива лінія вздовж крисів миски»
ви́водка
ви́водок
відві́д
відво́дини
«обід молодих, свекра й свекрухи у тестя й тещі в кінці весілля»
відво́дич
«тягач; відвідний пристрій»
відво́дка
відво́дник
«комонник, Succisa»
(бот.)
відводо́к
«штучно створений рій; відсадок»
води́ло
«чепіги»
води́ти
воді́й
вожа́й
«вожак, провідник»
вожа́к
вожа́тий
во́живо
«приведення (людини куди-небудь)»
дово́дити
(у т. ч. «наводити докази»)
дово́дитися
дово́дка
заведе́нція
«звичай»
завиді́я
«причепа, скандаліст»
завидія́ка
«тс.»
за́від
«початок, привід; звук плачу; звичаї; те, що водиться; домашнє свято; рід, походження»
завідний
«обманливий, ненадійний»
завідня́
«колода для повертання вітряка»
завідськи́й
«заводський; породистий»
заві́дця
«заводій»
заві́дчик
«тс.»
заво́д
за́водень
«заводій»
за́води
«завивання; голосіння»
заводи́ло
«ініціатор»
заво́дина
«створіння, істота»
заво́дини
заво́дити
(у т. ч. «голосити, плакати»)
заво́дище
«місце, де був завод»
заводі́й
«призвідник»
заводія́ка
заво́дник
за́во́дня
«клопітлива справа»
заводськи́й
«тс.»
заво́дця
«тс.»
заво́дчик
запрова́джувати
запро́вод
«уведення, організація»
зведени́ця
«покритка»
зведе́нник
«звідник, посередник»
зве́дення
зведеню́к
«одне із зведених дітей»
зведеня́
«тс.»
зведеня́та
звід
«кодекс; дугоподібне перекриття; колодязний журавель; [знищення, руйнування, обман; пристрій для лову лисиць, вовків тощо; підмурок, на якому стоїть піч, груба Дз]»
звідни́й
зві́дни́к
звідникува́ти
звідни́цтво
зві́дниця
«дурисвітка»
звідня́
«очна ставка; омана, ошуканство»
зво́ди
«плітки; очна ставка»
зво́дини
«каркас дерев’яної будівлі; очна ставка»
зво́дник
«звідник»
зво́дниця
«посередниця, сваха; [дурисвітка, ошуканка Ba]»
зво́дні
«брехні, поговір»
зво́дня
«посередництво; плітка»
ізво́дниця
«звідниця»
навза́води
«щодуху»
наво́дити
наво́дка
наво́дчик
о́бві́д
о́бві́дка
обві́дни́к
обводи́стий
«колоподібний»
обводі́вки
«вид плоских молюсків, дискофор, Craspidota»
(зоол.)
обзаведе́нція
«хатнє господарство»
обзаведі́нка
«обладнання, обстановка»
одво́д
«оборона, захист»
перевід
перевідни́й
перево́д
«перевід; [кінний привід коло молотарки, січкарні, олійниці і под. Me]»
переводжа́ти
«обдурювати»
пове́сти́ся
(у т. ч. «подружити»)
по́від
пові́ддя
повіде́ць
повідки́
«поводи»
повода́р
повода́тор
поводи́
поводи́р
пово́дити
«злегка рухати; (себе) поводитися»
приві́д
«приведення»
при́від
«причина, нагода»
приві́дець
приві́дця
при́вод
приво́дка
приводни́й
прова́дити
провід
провідни́й
про́відний
прові́дни́к
провіднико́вий
провідни́цький
провідни́ця
прові́дність
провода́mop
«провідник»
провода́р
проводжа́йка
«провідниця»
проводжа́ти
проводжа́тий
про́води́
прово́дини
проводи́р
проводи́рити
проводи́рка
проводи́тель
«провідник»
прово́дити
прово́дка
проводни́к
«лежак у димоході»
проводни́чий
«кондуктор, провідник»
прово́дничка
прово́дця
«провідник»
прозво́дник
«спокусник, звідник»
розведе́нниця
«жінка, що розлучилася з чоловіком»
ро́зві́д
ро́звідка
«розведення»
розві́дни́й
розвідни́ця
(=розведенниця)
розвідня́к
«чоловік, що розлучився з жінкою»
ро́звідь
«розбещеність, розпуста»
ро́зводень
«гульвіса»
розво́дець
«розподільник»
розво́ди
розво́дити
«розлучати, рознімати»
розво́дка
розводя́щий
уві́д
увідни́й
уво́д
«вступ»
уво́дини
(церк.)
уза́води
«щодуху»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāδayeiti «веде, приводить» | авестійська |
| vaδū- «тс.» | авестійська |
| ве́сці | білоруська |
| во́дя | болгарська |
| wjesć | верхньолужицька |
| vadhuḥ «наречена, молода дружина» | давньоіндійська |
| fedid «веде, йде, несе» | давньоірландська |
| вести | давньоруська |
| *uedh/uodh- «водити» | індоєвропейська |
| arveddu «вести, приводити» | кімрська |
| vadât «водити» | латиська |
| vèsti «вести; одружуватися» | литовська |
| веде | македонська |
| wjasć | нижньолужицька |
| wieść | польська |
| wodzić | польська |
| vesti‹*vedti | праслов’янська |
| vedduns «ведений» | прусська |
| вести́ | російська |
| вòдати | сербохорватська |
| viesť | словацька |
| vodiť | словацька |
| vésti | словенська |
| voditi | словенська |
| вести | старослов’янська |
| води́ть | українська |
| вадзі́ць | українська |
| водити | українська |
| вòдити | українська |
| водити | українська |
| u-wate «вести» | хетська |
| vesti | чеська |
| voditi | чеська |
| voditi | ? |
| vedỹs «наречений» | ? |
| vadžióti «водити» | ? |
| vadît «проводити» | ? |
| веда́ | ? |
ві́дати
псл. věděti «знати»;
споріднене з прус. waidimai «знаємо», дінд. vḗda «знаю», гр. (F)oἰδα, гот. wait, нвн. (ich) weiß «тс.»;
іє. *uoid-, *ueid-, *uid- «бачити, знати»;
семантичний перехід від «бачити» до «знати» цілком натуральний, але вже в індоєвропейській прамові дієслово, очевидно, розпалося на два – одно із значенням «бачити» (псл. viděti, лат. videre «бачити»), а друге із значенням «знати» (псл. věděti);
р. ве́дать, бр. ве́даць, др. вѣдѣти, вѣдати, вѣсти, вѣмь, п. wiedzieć, ч. věděti, слц. vedeť, вл. wědźeć, нл. wěźeś, болг. вестя́ «повідомляти», м. вести, схв. вéстити «тс.», слн. védeti «знати», стсл. вѣдѣти, вѣмь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́звісти
бе́звість
виві́дач
«той, хто вивідує; розвідник, шпигун»
ви́відка
«розвідка»
ви́відник
«шпигун»
ви́відниця
ві́да
«звістка, повідомлення»
відві́дати
відві́дач
відві́дини
відві́дувач
ві́дом
(у виразах без відома, до ві́дома, нема ві́дома)
відо́мий
ві́домство
відомця
«свідок»
ві́домчий
відповіда́льний
відповіда́ти
відповіда́ч
відпові́дний
відпові́дник
ві́дповідь
відпові́сти́
ві́жливий
«обізнаний, знаючий»
ві́сник
ві́стка
вістови́к
вість
дові́датися
до́відка
дозві́датися
доповіда́ти
допові́да́ч
доповідне́
доповідни́й
до́повідь
доповісти́
до́свід
досві́дити
«досвідчити»
до́свідний
досві́дчити
досві́дчитися
за́від
«завідування»
заві́домити
«повідомити»
завідомля́ти
заві́дувати
заві́дувач
за́відця
«завідувач»
заповіща́ти
«сповіщати»
зві́ди
«розвідини»
зві́дини
«тс.»
зві́до́млення
зві́дувати
звіду́н
«розвідник, шпигун»
звіжа́лий
«досвідчений»
зві́жити
«узнати, пізнати»
зві́сний
звісти́тель
зві́стка
зві́стувати
звісту́н
звість
звісь
звіща́ти
зневі́жити
«одурити»
міжві́домчий
на́від
«відвідини»
наві́дати
наві́датися
наві́дач
«відвідувач»
навіджа́ти
наві́дини
«відвідини»
на́ві́дка
«відвідання»
навіжки́
(у виразі дати н. «дати знати»)
навіща́ти
неві́да
«незнання»
не́відь
«невідомо»
неві́жа
«тс.»
неві́жий
«незнаючий»
недовідо́мий
«невідомий»
обві́стка
обвіща́ти
одві́дини
о́двідь
«відвідини»
одвісти́ти
«віддати звістку, відповідь»
одвість
«вістка, депеша»
одпові́ддя
«відплата; захист»
оповіда́нка
оповіда́ння
оповіда́ти
опові́да́ч
оповіда́чка
опові́дка
о́повідь
опові́сник
опові́стка
о́повість
переві́дати
передвіща́ти
пові́дати
повідо́мити
повідо́млення
повідомля́ти
пові́стка
по́вість
повістя́р
подсві́дчення
по́свідка
посві́дник
посві́дчувач
«свідок»
при́звістка
припові́дка
припові́стка
при́повість
присвідча́ти
провіда́ти
про́віди
«розвідини»
прові́дини
про́відки
«тс.»
прові́сний
прові́сник
про́вістка
про́вість
провіща́ти
пропові́дник
пропові́дництво
пропові́дничий
пропові́дувати
про́повідь
розві́дати
розві́дач
«розвідник»
ро́звіди
розві́дини
ро́звідка
розві́дний
розві́дник
розві́дувальний
розві́дувач
розві́дчий
розповіда́ти
розповіда́ч
розповіда́чка
розпові́дка
ро́зповідь
сві́да
«знання»
сві́дка
свідкува́ти
сві́док
сві́дом
(у виразі до сві́дома «до відома» Ж)
свідо́мий
свідо́мість
свідува́ти
«знати Ж; оглядати хворого (про лікаря)»
свіду́чий
«свідомий»
сві́дчий
«свідок»
сві́дчик
«тс.»
сві́дчити
сві́дчиця
со́вість
сповіда́льник
сповіда́льниця
сповіда́льня
сповіда́ти
сповіда́ч
спові́дник
спо́відь
сповіща́ти
спові́щення
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́даць | білоруська |
| вестя́ «повідомляти» | болгарська |
| wědźeć | верхньолужицька |
| wait | готська |
| vḗda «знаю» | давньоіндійська |
| вѣдѣти | давньоруська |
| *uoid- | індоєвропейська |
| вести | македонська |
| wěźeś | нижньолужицька |
| weiß «тс.» (ich) | нововерхньонімецька |
| wiedzieć | польська |
| věděti «знати» | праслов’янська |
| waidimai «знаємо» | прусська |
| ве́дать | російська |
| вéстити «тс.» | сербохорватська |
| vedeť | словацька |
| védeti «знати» | словенська |
| вѣдѣти | старослов’янська |
| вѣдати | українська |
| вѣсти | українська |
| вѣмь | українська |
| вѣмь | українська |
| věděti | чеська |
| *ueid- | ? |
| *uid- «бачити, знати» | ? |
| від «бачити» | ? |
| до «знати» | ? |
| значенням «бачити» (псл. viděti, лат. videre «бачити») | ? |
| значенням «знати» (псл. věděti) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України