РОЗВИТКОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ви́ти «скручувати»
іє. *ui-, *uei- «крутити, гнути»;
споріднене з лит. výti «вити, звивати, сукати», лтс. vît «вити, плести», двн. wid «вірьовка», windan «вити», wída «верба», дангл. wīþig «тс.», лат. viēre «плести, в’язати», vītis «виноградна лоза», гр. ἵτυς «обід; верба», ав. vaēiti «верба», дінд. váyati «плете, тче», vyáyati «в’є, крутить»;
псл. viti «вити»;
р. вить, бр. віць, др. вити, п. вл. wić, ч. víti, слц. viť, нл. wiś, болг. ви́я, м. вие, схв. вȕти, слн. víti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'юн
«Misgurnus fossil is»
(іхт.)
в'ю́ни́стий
в'ю́ни́тися
в'юнки́й
в'юно́к
«березка, Convolvulus L.»
(бот.)
в'юч
«усе, що в’ється»
ви́сти
ви́тися
вити́ця
«вдвоє сплетена свічка»
ви́тка
«мотузка з пруття; обруч з молодої ялини або ліщини»
ви́тка
«вірьовка; обруч; ганчірка для обмотування»
витки́й
ви́то́к
виту́ха
«квасоля з витким стеблом»
виту́шка
вия́шка
«одна з двох схрещених планок витушки»
вияшки́
«витушка»
вій
«шар плетеного тину; жмут хмизу в тині»
віті́вка
«коса (жіноча)»
во́їти
«плести огорожу»
войови́й
«призначений для плетіння тину»
вою́н
«тс.»
вповива́ч
зави́вка
за́вийка
«хустка»
зави́н
зави́тка
«покритка»
за́витка
«частина внутрішнього вуха; [закрутка з стеблин хліба на корені]»
за́вито́к
завиття́
«закрутка з стеблин хліба; жіноча пов’язка»
заві́й
«чалма»
заві́йка
«хустка»
заві́йна
заві́йник
«цидарія, Cidaris»
(зоол.)
заві́йниця
заві́на
«серцева хвороба; болі в животі»
зби́ток
звива́нець
«рулет»
зви́вина
зви́вистий
звиву́щий
«жвавий»
зви́вчастий
зви́нений
зви́нка
«повстяний м’яч, іграшка»
зви́нний
«швидкий, вправний»
звій
«сувій; [шарнір]»
зві́йці
«листовійки, Forticidae»
(ент.)
зві́ток
«пучок виробленого льону»
звой
«сувій»
набавка
навива́льний
навивальник
навивни́й
навій
«вал у ткацькому верстаті, на який навивають пряжу»
обвивни́й
о́бвинка
«бинт, пов’язка»
обви́тка
«обмотка»
переви́вка
переві́й
«розпарені віти для зв’язування дерева»
переві́йник
«в’язка соломи або пруття»
перево́ї
«повивальник для ніг»
по
«жіночий убір, подібний до берета»
пови́ва́ч
повиня́тко
«пелюшка»
пови́то́к
«повивач»
повиття́
повиту́ха
розбі́йний
розви́вач
розвивни́й
ро́звиток
ро́зві́й
свито́йкий
«гнучкий, пружний»
сві́єць
«сувій (полотна)»
свій
«сувій»
сповито́к
«пелюшка; [повивач]»
суві́й
увива́ч
«лабіринтовий павук, Agelena»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vaēiti «верба» | авестійська |
| віць | білоруська |
| ви́я | болгарська |
| wić | верхньолужицька |
| ἵτυς «обід; верба» | грецька |
| wīþig «тс.» | давньоанглійська |
| wid «вірьовка» | давньоверхньонімецька |
| váyati «плете, тче» | давньоіндійська |
| вити | давньоруська |
| *ui- | індоєвропейська |
| viēre «плести, в’язати» | латинська |
| vît «вити, плести» | латиська |
| výti «вити, звивати, сукати» | литовська |
| вие | македонська |
| wiś | нижньолужицька |
| wić | польська |
| viti «вити» | праслов’янська |
| вȕти | сербохорватська |
| viť | словацька |
| víti | словенська |
| víti | чеська |
| *uei- «крутити, гнути» | ? |
| windan «вити» | ? |
| wída «верба» | ? |
| vītis «виноградна лоза» | ? |
| vyáyati «в’є, крутить» | ? |
| вить | ? |
га́чі «штани; кальсони Ж»
псл. *gatja (одн.), *gatjě (дв.), яке підтверджується старими запозиченнями в фінно-угорських мовах (пор. фін. kaattio «штани», уг. gatya «кальсони, селянські штани»);
етимологію не встановлено;
найбільш вірогідним є пов’язання з псл.*gatiţi «прикривати», укр. гати́ти як про нижній одяг первісно типу пов’язки, що закривав певні частини тіла (Brückner 131; Sławski I 245–246);
глибший зв’язок з псл. gatiti як похідним від gatь «за.гата», первісно «вимощений хмизом хід через болото», припускається у виведенні псл. *gatja від іє. *guā- «іти», як «одяг, у якому ходять» (Булич ИОРЯС 10/2, 431; Nieminen Sc.֊Sl. З, 224– 235; Machek ESJČ 153–154);
існування назв частин тіла (р. і слн.), омонімічних щодо назви одягу, дає підставу думати про можливість семантичного розвитку «назва частини тіланазва одягу», але конкретні спроби пов’язання з певними частинами тіла мало переконливі;
такими є зіставлення з дінд. gabháḥ «vulva», вірм. gavak «зад тварини», ірл. gabhal «пахвина», кімр. gafl «femininum pars interior», тобто виведення псл. *gatja від *ghābhtiā (Lidén Arm. St. 33), з гот. giþus «живіт, материнське лоно», двн. guiti «vulva» (Bern. I 297), з гр. γαστήρ (Schrader Reallexikon 1514), іє. *guōus «бик» (Погодин Следы 228– 230);
р. [га́чи] «стегна; штани, холоші», бр. [га́шнік] «верхня частина, пояс штанів», ст. кгачи «штани», кгати «тс.», п. gacie «кальсони, (ст.) штани; пов’язка; [шерсть на ногах ведмедя)», ст. gace «штани; пов’язка», ч. ст. háče «штани; пов’язка; пояс», заст. hace «кальсони, штани», болг. га́щи «кальсони, [штани, шаровари]», м. га́ки «кальсони, (розм.) штани; кошлате пір’я на ногах птахів», схв. гaћe «кальсони; штани (селянські)», слн. gáča, мн. gáče «кальсони; (анат.) довга калитка у тварини-самця; (ст.) печінка», р.-цсл. гаѱа «білизна»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́чни́к
«місце для пояса в кальсонах Ж; очкур»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| га́шнік «верхня частина, пояс штанів» | білоруська |
| га́щи «кальсони, [штани, шаровари]» | болгарська |
| gavak «зад тварини» | вірменська |
| giþus «живіт, материнське лоно» | готська |
| γαστήρ | грецька |
| guiti «vulva» | давньоверхньонімецька |
| gabháḥ «vulva» | давньоіндійська |
| *g «іти» | індоєвропейська |
| *g «бик» | індоєвропейська |
| gabhal «пахвина» | ірландська |
| gafl «femininum pars interior» | кімрська |
| га́ки «кальсони, (розм.) штани; кошлате пір’я на ногах птахів» | македонська |
| gacie «кальсони, (ст.) штани; пов’язка; [шерсть на ногах ведмедя)» | польська |
| *gatja (одн.) | праслов’янська |
| gatiti як похідним від gatь «за.гата» | праслов’янська |
| *gatja | праслов’янська |
| *gatja від *ghābhtiā | праслов’янська |
| га́чи «стегна; штани, холоші» | російська |
| гаѱа «білизна» | русько-церковнослов’янська |
| гaћe «кальсони; штани (селянські)» | сербохорватська |
| gáča | словенська |
| гати́ти | українська |
| кгати «тс.» | українська |
| háče «штани; пов’язка; пояс» | чеська |
| *gatjě (дв.) | ? |
| псл.*gatiţi «прикривати» | ? |
| первісно «вимощений хмизом хід через болото» | ? |
| як «одяг, у якому ходять» | ? |
| розвитку «назва частини тіланазва одягу» | ? |
| кгачи «штани» | ? |
| gace «штани; пов’язка» | ? |
| háče «штани; пов’язка; пояс» | ? |
| hace «кальсони, штани» | ? |
| gáče «кальсони; (анат.) довга калитка у тварини-самця; (ст.) печінка» | ? |
хва́ста́ти «хвалити себе, хвалитися ким-, чим-небудь»
до семантичного розвитку «бити» › «хвалитися» пор. н. prallen «битися, відбиватися» і prahlen «задаватися»;
менш переконлива думка про звуконаслідувальне походження псл. xvastati (Ильинский ИОРЯС 20/4, 181; Фасмер IV 229; Bern. I 407);
непереконливе також пов’язання з дінд. kаtthatē «хвастає» (kаtth ‹ *kvāst) (Machek ESJČ 210);
псл. xvastati (sę) ‹ *xvat-tati «задаватися» є етимологічно тотожним з xvostati «бити, хльостати» (пор. укр. ст. хвостати віником (XVII ст.), р. хвоста́ть «хльостати, бити прутом, парити в бані віником», др. хвостати «хльостати»);
р. хва́стать «хвалитися, [говорити, брехати]», бр. [хва́стацца] «хвалитися», п. ст. faścić «хвастати; ошукувати», ч. chvástati «хвастати», слц. chvastat’ sa, схв. хва̏стати, слн. hvastáti «тс.», цсл. хвастати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хваст
«хвастун»
хва́стик
«тс.»
хвастли́вий
хвастови́тий
хва́стощі
хвасту́н
хвасту́ха
хвасть
«хвастощі»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хва́стацца «хвалитися» | білоруська |
| kаtthatē «хвастає» (kаtth ‹ *kvāst) | давньоіндійська |
| хвостати «хльостати» | давньоруська |
| prallen «битися, відбиватися» | німецька |
| faścić «хвастати; ошукувати» | польська |
| xvastati | праслов’янська |
| xvastati(sę) «задаватися» ‹ *xvat-tati | праслов’янська |
| *xvat-tati | праслов’янська |
| хвоста́ть «хльостати, бити прутом, парити в бані віником» | російська |
| хва́стать «хвалитися, [говорити, брехати]» | російська |
| стати | сербохорватська |
| chvastat' sa | словацька |
| hvastáti «тс.» | словенська |
| хвастати | церковнослов’янська |
| chvástati «хвастати» | чеська |
| розвитку «бити» | ? |
| prallen «битися, відбиватися» | ? |
| prahlen «задаватися» | ? |
| xvostati «бити, хльостати» (пор. укр. ст. хвостати віником (XVII ст.) | ? |
| faścić «хвастати; ошукувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України