Підтримати проєкт!

РОДАХ — ЕТИМОЛОГІЯ

ЗМІСТ

рід
рости́
люд (зб.)
урожа́й

рід

псл. rodъ (< *ordъ), можливо, пов’язане з rosti, rasti (< *ord-tei) «рости»;
споріднене з лит. rasmė˜ «урожай», лтс. rads «родич; рід», rasma «процвітання, родючість, урожай», raža (< *radi̯ā) «багатий урожай; численна родина», можливо, також з дінд. vrā́dhant- «висхідний», várdhati (várdhatē, vṛdháti) «росте, множиться, набирається сил», várdhaḥ «сприяння», vṛddháḥ «той, що виріс, великий, старий», ав. vǝrǝδaiti «росте», varδaitē «тс.», гр. ὀρϑόςβορϑός «прямий, правильний, істинний», алб. rit «росту, збільшую» або з свн. art «походження, рід», нвн. Art «вид, спосіб», вірм. ordi «син», дінд. rādhnṓti «виконує, робить», хет. ardu- «правнук», дісл. orotugr «крутий, піднятий», ірл. ard «високий, великий», лат. arduus «крутий, високий», arbor «дерево», тох. A orto «вгору»;
зв’язок з лит. rẽsnas «сильний, міцний», лтс. ręsns «товстий, огрядний» (Persson Beitr. 274) викликає сумнів;
р. бр. болг. м. род, др. родъ «рід; плем’я, народ; батьківщина; одноплемінник, земляк; урожай; доля», п. вл. слн. rîd, ч. слц. нл. rod, схв. ро̑д «рід; урожай», стсл. родъ «рід, покоління»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безрі́дник «безрідна людина»
безро́да «тс.»
ви́рід «виродок»
ви́рідний «звироднілий»
виро́да «виродок; зразок; порода, плем’я»
ви́родження
виро́джуватися
ви́родитися
ви́родок
відро́дження
відро́джуватися
відро́дини «відродження»
відроди́тися
відро́док «виродок»
вро́да
вро́джений
вроди́ни
вроди́ти
вродли́вець
вродли́вий
вродли́виця
вродли́вість
вро́дність «урожайність»
вродови́тий «плодючий; вродливий»
дорі́дний
за́рід «зародок»
зарі́дливий «урожайний»
за́рі́док
за́родень
заро́дний «зародковий»
заро́дник «тс.»
за́родок
зароже́дний «урожайний»
звиродні́ти
зрі́дно «урожайно»
зрода́ «зроду»
зро́ду
зрожа́й «урожай»
на́рід
наро́д
наро́дженець «новонароджений»
наро́джений «тс.»
наро́дженик «іменинник»
невро́д «неврожай»
невро́да «тс.; невродливість»
неврожа́й
недорі́д «неврожай; [недоносок]»
недоро́дити «скинути плід»
недоро́док «недоносок, аборт»
непоро́да «неврожай»
неро́д «неврожай»
неро́да «бездітна жінка»
неуро́жай «тс.»
обнародови́ти
обнаро́дувати
перері́д «насіння, яке втратило чистоту свого сорту»
перері́док «виродок»
переро́дженець
перероди́тися
перерожде́нець
підроди́на
по́рід «роди»
порі́ддя «рід, порода, покоління; [пологи] Чаб»
порі́дний
порі́дня «рід»
поро́да
породже́ниця «мати»
поро́дження
породи́нний
поро́дистий
породича́ти
породі́лля
породі́льний
поро́дний
порожде́нниця «тс.»
пра́рід
прароди́тель
праро́дич
принаро́дно
приро́да
приро́джений
приро́дистий «фізично розвинений»
приро́дки «наріст на картоплі»
приро́дний
приро́дник
природни́чий
рі́дний
рідни́ти
рідня́к «родич»
ріже́ння «сперма»
ро́да «природа»
рода́к «родич»
рода́тися
роджа́й «рід; порода»
ро́ди
ро́ди́во «пологи; частування, яке батько новонародженого несе тестю; родовід»
роди́лка «пологовий будинок»
роди́льний
роди́ля «породілля»
роди́мець «припадок у дітей та вагітних жінок; [земляк, співгромадянин Нед]»
роди́мий «уроджений; свій; рідний»
ро́ди́мка
роди́мчик «приступ хвороби у дітей та вагітних жінок»
роди́на «сім’я; рідня; [батьківщина Нед]»
роди́ни «пологи; свято з нагоди народження»
роди́ня «сім’я, рідня»
роди́телі «батьки»
роди́тель «батько»
роди́ти
ро́дич «родак; [батько]»
родича́ння «родинні, близькі стосунки»
родичі́вство «тс.»
ро́диш «земляк»
роді́лля «породілля»
роді́льня «родильна кімната, палата»
родли́вий «родючий, урожайний»
ро́дний «плідний»
родни́к «джерело»
родня́ «родина; батьківщина»
родове «подарунки кумів для дитини»
родови́к «джерело в лісі Ч; земляк, голова родини Нед»
родови́тий «родовий, потомствений; [родючий]»
родо́вище
родю́чий
родю́чина «дикі плодові дерева»
родю́чка «родючість»
родю́щий «родючий»
рожаї́стий «родючий, багатоплідний»
рожа́й «урожай; рід; порода; спорідненість Бі»
рожа́ти «народжувати»
рожде́нець «уродженець»
рожде́ний «природжений»
рожде́ниця «мати; породілля»
рожде́нка «уродженка»
рожде́нник «батько»
роже́ниця «породілля»
спорі́днений
спорі́днення
спорі́днювати
споро́джений «породжений»
споро́дження
спороди́ти
урод «врожай»
у́род «виродок, ідіот»
уро́да «врода»
урода́й «красунь»
уроджа́й «урожай»
уро́дженець
уро́дження «народження»
уро́дини
уродли́вець
уродли́вий «вродливий; [здібний]»
уро́дник «красунь»
уро́ж'я «врожай»
уро́жа «врожай»
урожа́й
урожде́нець «уродженець»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vǝrǝδaiti «росте» авестійська
varδaitē «тс.» авестійська
rit «росту, збільшую» албанська
род білоруська
род болгарська
ród верхньолужицька
ordi «син» вірменська
ὀρϑόςβορϑός «прямий, правильний, істинний» грецька
vrā́dhant- «висхідний» давньоіндійська
vṛdháti «росте, множиться, набирається сил» давньоіндійська
várdhaḥ «сприяння» давньоіндійська
vṛddháḥ «той, що виріс, великий, старий» давньоіндійська
rādhnṓti «виконує, робить» давньоіндійська
várdhatē давньоіндійська
vṛdháti давньоіндійська
orotugr «крутий, піднятий» давньоісландська
родъ «рід; плем’я, народ; батьківщина; одноплемінник, земляк; урожай; доля» давньоруська
ard «високий, великий» ірландська
arduus «крутий, високий» латинська
arbor «дерево» латинська
rads «родич; рід» латиська
rasma «процвітання, родючість, урожай» латиська
raža латиська
*radi̯ā латиська
ręsns «товстий, огрядний» латиська
rasmė˜ «урожай» литовська
rẽsnas «сильний, міцний» литовська
род македонська
rod нижньолужицька
Art «вид, спосіб» нововерхньонімецька
ród польська
rodъ (< *ordъ) праслов’янська
*ordъ праслов’янська
rosti праслов’янська
rasti праслов’янська
*ord-tei праслов’янська
*ordъ праслов’янська
rosti праслов’янська
rasti праслов’янська
*ord-tei праслов’янська
род російська
ро̑д «рід; урожай» сербохорватська
art «походження, рід» середньоверхньнімецька
rod словацька
ród словенська
родъ «рід, покоління» старослов’янська
ardu- «правнук» хетська
rod чеська
A orto «вгору» ?
Відключити рекламу

рости́

псл. *orsti «рости»;
зіставлялося з гр. ὄρμα̃νος «росток, стебло», ὄρνῡμι «збуджую, рухаю», дінд. ṛṇōti «піднімається, рухається», лат. orior «встаю» (Мейе ОЯ 172; Persson Beitr. 346, 853), а також з лат. arduus «високий; крутий», ав. ǝrǝδva- «тугий, прямий», дірл. ard «високий», дісл. ǫrðugr «крутий», алб. rit «росту», гр. ὀρϑός «прямий» (Walde–Hofm. I 64–65; Младенов 557; Schuster-Šewc 1237; Pokorny 339), з дінд. ardh- «процвітати» (Prusík KZ 33, 159);
висловлюється припущення про спорідненість з рід, роди́ти (Трубачев ВЯ 1957/2, 88; Фасмер–Трубачев ІІІ 491; Holub–Kop. 319; Ondruš JČ 9, 150–151);
загальновизнаної етимології не має;
р. расти́, бр. расці́, др. рости, п. rosnąć, заст. rîść, ч. růsti, слц. rást’, полаб. rüst, вл. нл. rosć, болг. раста́, м. расте, схв. ра́сти, слн. rásti, стсл. расти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

взріст
взрост
ви́ріст
ви́рослий
вирост «виріст»
вироста́ти
виростко́ви́й
ви́росток «шкіра однорічного теляти; [підліток]; (мед.) наріст на шкірі»
вироща́ти
ви́рощений
виро́щувальний
виро́щувати
відро́слий
відроста́ти
відро́сток
ві́дрость «відросток»
відро́щувати
вро́слий
вроста́ти
вро́сток
до́ріст
доро́слий
зарісни́к «чагарник»
за́ріст «волосся на голові, обличчі»
за́рість «гущавина»
за́рість «тс.; чагарник Ж; рубець, слід старого пошкодження (на дереві)»
заро́слий
за́рослі (одн. за́росль)
зароста́ти
за́ростень «чагарник»
за́росток «статеве покоління у рослин, для яких характерним є розмноження спорами» (бот.)
заро́щений
за́рощі
зріст
зрість «рубець на стовбурі»
зросли́вий «який дає ріст»
зро́слий
зро́слінка «плоди, що зрослися»
зроста́ння
зроста́ти
зро́стний «дорослий»
зро́сток «утворення, що виникає в результаті зрощення плодів, кристалів та ін.»
зрость «зріст»
зро́щення
изрі́сть «зріст»
на́ріст
на́рістка «телиця»
на́рість «наріст»
на́росля «наріст на стовбурі»
нароста́ти
на́ростень «наріст; [мозоль]»
на́росток «суфікс; [річний бичок]» (заст.)
на́рость «наріст; льодяна бурулька; ґуля»
наро́щувати
недорі́с «недоросток»
недо́рі́сток «тс.»
недоро́слий
недо́ро́сток
не́рість «мінерали»
не́рость «тс.»
обрі́сник «лишай» (бот.)
обро́слий
оброста́ти
обро́сть «пагони»
о́брость «поселення водяних організмів на предметах, спорудах; [(бот.) лишай Mak]»
о́дро́сток «відросток»
отро́сток «рукав річки»
па́рісль «паросль; паросток»
па́рісток
па́росль «паросток»
паросля́ «запущена, довгий час не оброблювана ділянка землі в лісі»
па́рост «тс.»
парости́тися
па́ростковий
па́росток
па́рость
перері́ст
переро́слий
перероста́ння
перероста́ти
пере́ро́сток
підрі́ст «сукупність молодих дерев основної породи»
підро́слий
підроста́ти
пі́дросток «підліток»
підростя́к «підсвинок»
по́ріст «пагони; чагарник; коротке волосся»
по́рість
поросле́вий
по́росль «тс.»
поро́стля «рослинність»
по́рость
при́ріст
приро́сток «приплід»
при́росток «префікс» (заст.)
приро́щувати
про́ріст «проростання; пагони»
про́рість «молоді пагони рослин; тонкий прошарок жиру в м’ясі або м’яса в салі»
про́рісь «сходи»
про́рост «проростання»
проро́сток «молодий паросток»
про́рость «сходи»
проро́щувати
ріст
рістня́ «ріст»
рісто́к «росток»
ро́зріст «розростання»
розро́ст «тс.»
розроста́тися
росла́вий «рослий»
ро́слий
росли́на
росли́нний
росли́нник
росли́нництво
росли́нницький
росли́нність
росля́вий «рослий»
росля́к «доморослий тютюн Мо; сніп пашні, що поріс після дощу Дз»
рост «ріст; лихварство»
рости́на «рослина»
рости́нний «рослинний» (заст.)
рости́нність
рости́ти
ростко́вий
ростови́й
ростови́тий «який швидко росте»
росто́к
ро́стом
ро́стоньки (зменш. від рости́)
росту́чий
рость «рослинність»
ростю́чий «тс.»
рощ «тс.»
ро́ща «ріст Корз; лісок Ч» (з рос.)
роща́нник «острів, вкритий рослинністю»
ро́щення
ро́щиця «лісок»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ǝrǝδva- «тугий, прямий» авестійська
rit «росту» албанська
расці́ білоруська
раста́ болгарська
rosć верхньолужицька
ὄρμἐνος «росток, стебло» грецька
ὄρνῡμι «збуджую, рухаю» грецька
ὀρϑός «прямий» грецька
ṛṇōti «піднімається, рухається» давньоіндійська
ardh- «процвітати» давньоіндійська
ard «високий» давньоірландська
ǫrðugr «крутий» давньоісландська
рости давньоруська
orior «встаю» латинська
arduus «високий; крутий» латинська
расте македонська
rosć нижньолужицька
rüst полабська
rosnąć польська
róść польська
*orsti «рости» праслов’янська
расти́ російська
ра́сти сербохорватська
rást' словацька
rásti словенська
расти старослов’янська
рід українська
роди́ти українська
růsti чеська

люд (зб.)

припущення про германське походження псл. ljudъ (Trautmann 161; StenderPetersen 192–194; Hirt PBrB 23, 355; Мартынов Сл.-герм. взаимод. 96–98) недостатньо обгрунтоване;
розвиток семантики псл. ljudъ подібний до розвитку псл. rodъ (укр. рід) ‹ іє. *u̯redh-/u̯erdh- «рости, виростати»;
іє. *leudho-/leudhi-, пов’язане з *leudh- «рости»;
споріднене з лит. liáudis «народ», liaudžià «домочадці», лтс. làudis «люди», двн. liut «люд», свн. liute, нвн. Leute «люди», гр. ἐλεύϑερος «вільна людина», лат. līber «тс.», līberī «діти», далі з гот. liudan «рости», дінд. ródhati «росте», алб. lenj «народжується, виникає»;
псл. ljudъ (зб.) «люди, народ», *ljudьje (мн.) «люди»;
р. люд, люди, бр. люд, лю́дзі, др. людъ, людие, п. lud, ludzie, ч. lid, lidé, ст. l’ud, l’udie, l’udé, слц. l’ud, l’udia, вл. lud, ludźo, нл. lud, luže, полаб, l’ai̯dai̯ (*ljudi) «люди», l’au̯di (*ljudьje), болг. лю́де, м. луѓе, схв. љу̑ди, слн. ljúd, ljudjé, стсл. людиѥ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безлю́ддя
бе́злюдень «відлюдник»
безлю́дний
безлю́дніти «ставати безлюдним»
безлю́дува́ти «бути безлюдним»
безлю́дько «тс.; [людиноненависник Ж]»
безлю́дяний «безлюдний»
ви́люднити «спустошити; знищити населення»
ви́люднілий
ви́людніти «змужніти; набути кращого вигляду, стати вихованим; втратити людей, населення»
відлю́д(ь)куватий
відлю́ддя «безлюдне місце»
відлю́дний
відлю́дник
відлю́дництво
відлю́дницький
відлю́дність
відлю́док «відлюдник»
відлю́дько
залю́днення «заселеність»
залю́днити «заселити»
злюдні́ти «обезлюдіти»
знелюдіти «стати відлюдкуватим, здичавіти»
знелюдні́лий
знелюдні́ти
лю́де «люди; простий народ; чоловіки, мужчини;»
людейко́ве «люди добрі» (у звертанні)
лю́деньки
люденько́ве «тс.»
лю́ди «істоти виду Homo sapiens; [чоловіки, мужчини О]»
люди́на
люди́ни (мн.)(у сполученні [пpocmi л.] «селяни, простолюдини»)
люди́ний «людський»
люди́нний
люди́нство «людство»
люди́нячий «тс.»
людиська «люди» (знев.)
людища «тс.»
лю́дки́ (зменш. від лю́ди)
людко́виці «тс.»
людни́й «людяний; людський; властивий людині; багатолюдний»
лю́дний «багатолюдний; [гарний, пристойний, як у людей; людяний, уважний МСБГ]»
людни́стий «багатолюдний»
лю́дність «людство; [населення]»
людні́ти
лю́дно́ «багато людей; [по-людськи; публічно; багатолюдно; з людьми, з військом] СУМ, Г»
люднува́нє «полюддя»
людова́ «люди» (зб.)
людове «люди добрі» (у звертанні)
людо́вий «народний»
людо́вний «людяний»
людойки́ «людоньки»
лю́доньки
людонько́ве «люди добрі» (у звертанні)
лю́дочки
лю́дство
людська́ «приміщення для челяді» (іст.)
лю́дськи́й
лю́дськість
людці́ (знев.)
людя́ка (збільш. до люди́на)
людя́ний «гуманний, привітний; [властивий порядній людині; справжній]»
лю́дяність
лю́дячий «людський»
лютко́ве «люди добрі» (у звертанні)
надлюди́на
надлю́дський
налюдни́ти «заселити»
невлю́дний
невлю́дник «відлюдник»
недо́людок
недолю́дько «відлюдник»
незлю́дний «відлюдний»
не́люд
нелю́да «відлюдник»
нелюди́м
нелюди́мий
нелю́дний «малолюдний; [відлюдкуватий]»
обезлю́дити
обезлю́днити
облюдні́ти «вилюдніти»
олю́днений
олю́днення
олю́днити
олю́днитися
пo-людському
перелю́днений «перенаселений»
по-людськи
полю́ддя «збирання данини» (іст.)
полю́дний (про данину)
полюдні́лий
полюдні́ти «збільшитися (про населення); зробитися схожим на людину»
полюдні́ти «стати людянішим; змужніти; стати більш людним»
полюдні́шати «тс.»
полюднова́нє «тс.»
полю́дський «людяний»
полю́дську
прилю́дний
при́людок «кличка»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
lenj «народжується, виникає» албанська
люд білоруська
лю́дзі білоруська
лю́де болгарська
lud верхньолужицька
ludźo верхньолужицька
liudan «рости» готська
ἐλεύϑερος «вільна людина» грецька
liut «люд» давньоверхньонімецька
ródhati «росте» давньоіндійська
людъ давньоруська
людие давньоруська
*u̯redh-/u̯erdh- «рости, виростати» індоєвропейська
*leudh- «рости» індоєвропейська
līber «тс.» латинська
līberī «діти» латинська
làudis «люди» латиська
liáudis «народ» литовська
liaudžià «домочадці» литовська
луѓе македонська
lud нижньолужицька
luže нижньолужицька
Leute «люди» нововерхньонімецька
l'ai̯dai̯ «люди» (*ljudi)(*ljudьje) полабська
l'au̯di «люди» (*ljudi)(*ljudьje) полабська
*ljudi полабська
*ljudьje полабська
lud польська
ludzie польська
ljudъ праслов’янська
ljudъ праслов’янська
rodъ (укр. рід) праслов’янська
ljudъ «люди, народ» (зб.) праслов’янська
*ljudьje «люди» (мн.) праслов’янська
люд російська
люди російська
љу̑ди сербохорватська
liute середньоверхньнімецька
l'ud словацька
l'udia словацька
ljúd словенська
ljudjé словенська
людиѥ старослов’янська
рід українська
lid чеська
lidé чеська
l'ud (ст.) чеська
l'udie (ст.) чеська
l'udé (ст.) чеська
*leudho-/leudhi- ?

урожа́й

пор. ч. úroda «урожай»;
префіксальне утворення від давнішого *rod-jajь, з яким пов’язані рід, роди́ти;
р. урожа́й, бр. ураджа́й, п. urodzaj, болг. урожа́й;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зрожа́й
урод
уроджа́й
уро́ж'я
уро́жа
урожа́йний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ураджа́й білоруська
урожа́й болгарська
urodzaj польська
урожа́й російська
рід українська
роди́ти українська
úroda «урожай» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України