РИШТУНОК — ЕТИМОЛОГІЯ
риштува́ти «ставити риштовання; готувати, збирати, споряджати»
запозичення з німецької мови;
нвн. rüsten «споряджати, озброювати; влаштовувати підмостки», свн. rüsten «вживати заходів; робити риштування; підготовляти; прикрашатися, одягатися», rusten, двн. (h)rusten «тс.», споріднене з дангл. hrystan «покривати, прикрашати», hyrstan, hrēodan «тс.»;
бр. рыштава́нне «риштування», рышту́нак «спорядження», п. rynsztunek (rysztunek) «спорядження, екіпіровка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
риштува́льник
«той, що робить риштовку»
риштува́ння
ришту́нок
«спорядження»
рушто́вання
«риштування»
рушту́нок
«спорядження»
рынштунки
(1582)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рыштава́нне «риштування» | білоруська |
| рышту́нак «спорядження» | білоруська |
| hrystan «покривати, прикрашати» | давньоанглійська |
| hyrstan | давньоанглійська |
| hrēodan «тс.» | давньоанглійська |
| (h)rusten | давньоверхньонімецька |
| rüsten «споряджати, озброювати; влаштовувати підмостки» | нововерхньонімецька |
| rynsztunek «спорядження, екіпіровка» (rysztunek) | польська |
| rysztunek | польська |
| rüsten «вживати заходів; робити риштування; підготовляти; прикрашатися, одягатися» | середньоверхньнімецька |
| rusten | середньоверхньнімецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України