РИЧИ — ЕТИМОЛОГІЯ
зворика́ти «рикати»
пов’язане в якийсь спосіб з рика́ти, рича́ти;
характер зв’язку неясний;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зворича́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рика́ти | ? |
| рича́ти | ? |
яча́ти «кричати по-лебединому; кричати, шуміти (про багатьох людей)»
псл. (j)ęčati (‹ іє. *enk-/onk-, звуконаслідувального походження);
зіставляється з лит. iñksti «вищати, стогнати», ùngti «скиглити», алб. nёkóń (‹ *ёnkóń) «cтогну», гр. ὀγϰάομαι «реву, кричу», ірл. ong «стогін, зітхання», свн. anken «стогнати, зітхати»;
до словотвору пор. гуча́ти, рича́ти, сича́ти і т. ін;
думка (Uhlenbeck AfSlPh 15, 487) про походження слова в слов’янських мовах із германських безпідставна;
р. [яча́ть] «(про гусей, лебедів) стогнати, жалібно кричати», др. ячати «зойкати, стогнати», п. jęczeć «cтогнати, охкати; скиглити, нарікати», ч. ječeti «вищати, верещати», ст. jěčeti «кричати, галасувати», слц. jačat’, болг. еча́ «лунаю, гримлю, розлягаюся», м. jачи «лунає, розлягається; стогне», ечи «лунає, розлягається», схв. jе́чати «розлягатися (про звук), лунати; стогнати», слн. ječáti «зітхати, стогнати, охкати», цсл. ачати «стогнати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
якіт
«крик, гам»
якоті́ти
«галасувати, кричати (про дітей)»
ячи́ти
«плачливо, жалібно говорити, молитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| nёkóń «cтогну» (‹ *ёnkоń) | албанська |
| *ёnkóń | албанська |
| еча́ «лунаю, гримлю, розлягаюся» | болгарська |
| ὀγϰάομαι «реву, кричу» | грецька |
| ячати «зойкати, стогнати» | давньоруська |
| *enk-/onk- | індоєвропейська |
| ong «стогін, зітхання» | ірландська |
| iñksti «вищати, стогнати» | литовська |
| ùngti «скиглити» | литовська |
| jачи «лунає, розлягається; стогне» | македонська |
| ечи «лунає, розлягається» | македонська |
| jęczeć «cтогнати, охкати; скиглити, нарікати» | польська |
| (j)ęčati | праслов’янська |
| яча́ть «(про гусей, лебедів) стогнати, жалібно кричати» | російська |
| jе́чати «розлягатися (про звук), лунати; стогнати» | сербохорватська |
| anken «стогнати, зітхати» | середньоверхньнімецька |
| jačat' | словацька |
| ječáti «зітхати, стогнати, охкати» | словенська |
| гуча́ти | українська |
| рича́ти | українська |
| сича́ти | українська |
| ачати «стогнати» | церковнослов’янська |
| ječeti «вищати, верещати» | чеська |
| jěčeti «кричати, галасувати» (ст.) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України