РИХЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ри́хлий «пухкий»
псл. ryxlъ, пов’язане з rušiti «порушувати», rux-;
споріднене з лтс. rusenis «дуже рихлий» (сніг), rũsa «сміття, щебінь», дісл. rúst «уламки, руїни», гол. rul «рихлий»;
р. ры́хлый, бр. ры́хлы, п. вл. нл. rychły «швидкий», ч. rychlý, слц. rýchly «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ри́хлина
«місце, де вода входить під землю»
ри́хлити
«розпушувати»
рихлі́ти
«ставати пухким»
рихлі́шати
«тс.; ставати крихкотілим»
розри́хлий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ры́хлы | білоруська |
| rychły «швидкий» | верхньолужицька |
| rul «рихлий» | голландська |
| rúst «уламки, руїни» | давньоісландська |
| rusenis «дуже рихлий» (сніг) | латиська |
| rũsa «сміття, щебінь» | латиська |
| rychły «швидкий» | нижньолужицька |
| rychły «швидкий» | польська |
| ryxlъ | праслов’янська |
| rušiti «порушувати» | праслов’янська |
| ры́хлый | російська |
| rýchly «тс.» | словацька |
| rychlý | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України