РИФМА — ЕТИМОЛОГІЯ
ри́ма «співзвучність кінців віршових рядків»
запозичення із середньоверхньонімецької мови;
свн. rīm «число, вірш» (нвн. Reim «рима, вірш») походить від фр. ст. rime «вірш» (фр. rime «тс.»), запозиченого через латинське посередництво (лат. rhythmus «ритм; розмір; розмірність») з грецької мови;
р. ри́фма, бр. ры́фма, п. вл. нл. rym, ч. слц. rým, болг. м. схв. ри́ма, слн. ríma;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рим
«тс.»
рима́р
«віршомаз»
рима́ч
римува́ти
ри́фма
рифма́ч
«віршомаз»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ры́фма | білоруська |
| ри́ма | болгарська |
| rym | верхньолужицька |
| rhythmus | латинська |
| ри́ма | македонська |
| rym | нижньолужицька |
| rym | польська |
| ри́фма | російська |
| ри́ма | сербохорватська |
| rīm «число, вірш» (нвн. Reim «рима, вірш») | середньоверхньнімецька |
| rým | словацька |
| ríma | словенська |
| rime «вірш» (фр. rime «тс.») | французька |
| rým | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України