РИТУВАННЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ри́ти «гравірувати»
очевидно, пізнє псл. ryti «різьбити», пов’язане з ryti «рити, копати»;
др. рытиz «ліпна робота?», п. ryć «різьбити, гравірувати», rytować «тс.», ч. rýt «копати; гравірувати», rytí «гравірування», слц. ryt’ «копати; різати», rytie «різьба», вл. ryć «копати; гравірувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рит
«гравірування»
рити́на
«гравюра»
ритівни́к
«гравер»
ритівни́чий
«гравер»
риті́вня
«гравірувальна майстерня»
ритова́ти
рито́ви́на
«гравюра, естамп»
рито́вни́к
«гравер»
ритовни́цтво
«гравірувальне мистецтво»
рито́вня
«гравірувальна майстерня»
ритува́ння
«гравірування»
ритува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ryć «копати; гравірувати» | верхньолужицька |
| рыти «ліпна робота?» | давньоруська |
| ryć «різьбити, гравірувати»«тс.» | польська |
| rytować «різьбити, гравірувати»«тс.» | польська |
| ryti «різьбити» | праслов’янська |
| ryti «рити, копати» | праслов’янська |
| ryt' «копати; різати»«різьба» | словацька |
| rytie «копати; різати»«різьба» | словацька |
| rýt «копати; гравірувати»«гравірування» | чеська |
| rytí «копати; гравірувати»«гравірування» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України