РИТОР — ЕТИМОЛОГІЯ
ри́тор «(у стародавній Греції та Римі) оратор і вчитель красномовства»
запозичення з грецької мови;
гр. ῥήτωρ «ритор, викладач ораторського мистецтва; оратор, доповідач» споріднене з εἴρω «говорю; роблю застереження», лат. verbum «слово», ав. urvāta- «закон, віровчення; догмат», дінд. vrátam «ім’я; назва; звання», гот. waurd «слово», лит. var̃dаs «ім’я; назва; звання», стсл. рота «присяга, клятва»;
р. болг. ри́тор, бр. ры́тар, др. риторъ, риторикия, стсл. риторъ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| urvāta- «закон, віровчення; догмат» | авестійська |
| ры́тар | білоруська |
| ри́тор | болгарська |
| waurd «слово» | готська |
| ῥήτωρ «ритор, викладач ораторського мистецтва; оратор, доповідач» | грецька |
| εἴρω «говорю; роблю застереження» | грецька |
| vrátam «ім’я; назва; звання» | давньоіндійська |
| риторъ | давньоруська |
| риторикия | давньоруська |
| verbum «слово» | латинська |
| var̃dаs «ім’я; назва; звання» | литовська |
| ри́тор | російська |
| рота «присяга, клятва» | старослов’янська |
| риторъ | старослов’янська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України