РИСУНОК — ЕТИМОЛОГІЯ

ри́са

запозичення з польської мови;
п. rys «риса», rysa «тріщина, дряпина», як і ч. rys «риса; креслення», слц. rys «креслення», вл. rys «малюнок, креслення, схема», болг. рису́вам «малюю», схв. ри̏сати «креслити, малювати», слн. ris «риса», rísati «малювати», походить від нім. Riß «тріщина; щілина; риса, риса обличчя», reißen «креслити»;
р. рисова́ть «малювати», бр. рысава́ць «малювати; черкати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дорисо́вка
зари́с «контур»
зарисо́вка
обрисо́вка
по́рис «розрив, розріз, рух, риса, штрих»
порисува́тися «покритися тріщинами»
рис «тріщина, щілина, розрив; риса; риса обличчя»
рисе́ць «грифель, штифт, олівець для малювання»
рисівни́к «рисувальник, кресляр»
ри́ска
рисовати (1552)
рисо́вка (про поведінку)
рисо́вни́к «кресляр»
рисува́лка
рисува́льний
рисува́льник
рисува́ти
рисува́тися
рису́нок
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рысава́ць «малювати; черкати» білоруська
рису́вам «малюю» болгарська
rys «малюнок, креслення, схема» верхньолужицька
Riß «тріщина; щілина; риса, риса обличчя» німецька
reißen «креслити» німецька
rys «риса» польська
rysa «тріщина, дряпина» польська
рисова́ть «малювати» російська
ри̏сати «креслити, малювати» сербохорватська
rys «креслення» словацька
ris «риса» словенська
rísati «малювати» словенська
rys «риса; креслення» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України