РИПІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рипі́ти «кричати, голосити»
очевидно, пов’язане з репетува́ти;
не зовсім ясне;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ліпи́ти
«кричати, верещати»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
репетува́ти | українська |
ра́піти «шуміти, стукати»
очевидно, запозичення з румунської мови;
рум. răpăí «шарудіти, барабанити, тріщати» є звуконаслідувальним утворенням, паралельним до укр. рипі́ти, [ро́пати] «тріщати»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
răpăí «шарудіти, барабанити, тріщати» | румунська |
рипі́ти | українська |
ро́пати «тріщати» | українська |
рипе́ць «ремінь, який з’єднує дві частини ціпа, капиця»
менш вірогідним було б припущення про походження від п. [rypa] «канчук, батіг»;
неясне;
можливо, походить від форм *кріпе́ць, *кріпи́ця, утворених за допомогою суфіксів -ец(ь), -иц(я) від дієслова кріпи́ти;
втрата початкового к, можливо, зумовлена зближенням із словом рипі́ти;
може бути зіставлене і з [ре́пиця] «корінь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ри́пиця
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
rypa «канчук, батіг» | польська |
*кріпе́ць | українська |
*кріпи́ця | українська |
кріпи́ти | українська |
рипі́ти | українська |
ре́пиця «корінь» | українська |
рупетя «шум, гуркіт»
нерегулярне утворення від звуконаслідувального вигука руп, можливо, запозиченого із західнослов’янських мов;
пор. укр. ре́пет «сильний гамір, шум», рип, рипі́ти, ропта́ти, ропоті́ти та ін;
п. rupotać «стукати», [rup-tup-tup] (звук стуку у вікно), ч. rupat «тріщати, хрустіти», rupot «шум», rup (виг.) «хруп, хрясь», слц. rupnút’ «трахнути», rup (виг.) «трах», болг. заст. рупо́та «стукаю», м. рупа «хрустить», рупоти «гучно хрустить»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рапутє
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рупо́та «стукаю» | болгарська |
рупа «хрустить» | македонська |
рупоти «гучно хрустить» | македонська |
rupotać «стукати» | польська |
rup-tup-tup (звук стуку у вікно) | польська |
rupnút' «трахнути»«трах» (виг.) | словацька |
rup «трахнути»«трах» (виг.) | словацька |
руп | українська |
ре́пет «сильний гамір, шум» | українська |
рип | українська |
рипі́ти | українська |
ропта́ти | українська |
ропоті́ти | українська |
rupat «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) | чеська |
rupot «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) | чеська |
rup «тріщати, хрустіти»«шум»«хруп, хрясь» (виг.) | чеська |
ри́пати «скрипати»
пов’язання з ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» (Brückner 472), з дінд. ripháti «гарчить; муркоче», rēphati «рипає», rēpháḥ «рип» (Горяев Доп. І 41), з дісл. raup «самохвальба», ropa «ригати», снн. ropen, двн. roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» (Matzenauer LF 18, 245) недостатньо обґрунтовані;
очевидно, звуконаслідувальне утворення;
р. [ры́пать, рыпе́ть], бр. ры́паць, п. rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́рипати
(у виразах [в. ха́ту, в. тепло́] «випустити тепло, часто відкриваючи двері»)
на́репень
«сніг, що рипить під ногами від великого морозу»
нари́патися
«находитися, часто відчиняючи двері; нав’язатися, причепитися»
нарипи́тися
«наплакатися, випрошувати з плачем, настійно на чомусь наполягати, набридати»
нарипі́ти
«тс.»
рип
рип-рип
рипа́й
«поганий скрипаль»
ри́пи
«скрипи»
ри́пкати
«часто відчиняти двері»
рипли́вий
рипоті́ти
«поскрипувати»
рипотня́
«постійний скрип»
ри́пу-ри́пу
рипу́чий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ры́паць | білоруська |
roffazzen «відчиняти поштовхом, розчиняти» | давньоверхньонімецька |
ripháti «гарчить; муркоче» | давньоіндійська |
rēphati «рипає» | давньоіндійська |
rēpháḥ «рип» | давньоіндійська |
raup «самохвальба» | давньоісландська |
ropa «ригати» | давньоісландська |
rypać «скрипіти, рипіти; кричати; ударяти, лупцювати; дряпати» | польська |
ры́пать | російська |
рыпе́ть | російська |
ropen | середньонижньонімецька |
ру́па «яма, в якій тримають взимку картоплю» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України