РИПИЦЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *rępъ, *rеpь «тс.», можливо, пов’язане з rǫbiti «рубати», rǫbъ «рубець»;

дальші зв’язки неясні;

зіставляється з лит. rémbėti «тверднути, грубіти; рубцюватися; ставати неповоротким», rum̃bas «шрам», дісл. rumpr «зад, гузка», нвн. Rumpf «тулуб»;

пов’язання з псл. rebro «ребро» (Machek ESJČ 529) мало переконливе;

р. ре́пица «хвіст хребетної тварини, крім щетини», бр. рэ́піца «хвостова частина хребта», п. rząp «куприк; хвіст», ч. řаp «держално ложки», [řеpka] «кінець хвоста», вл. rjap «хребет», нл. rěp «тс.», схв. ре̑п «хвіст», слн. rèp «тс.»;

неясне;

можливо, походить від форм *кріпе́ць, *кріпи́ця, утворених за допомогою суфіксів -ец(ь), -иц(я) від дієслова кріпи́ти;

втрата початкового к, можливо, зумовлена зближенням із словом рипі́ти;

може бути зіставлене і з [ре́пиця] «корінь»;

менш вірогідним було б припущення про походження від п. [rypa] «канчук, батіг»;