РИПАТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ри́патися «пориватися, потикатися»

можливо, споріднене з лит. rūpė́ti «турбувати», rũpestis «турбота» (від raũti «виривати», спорідненого з ри́ти);
очевидно, пов’язане з ри́ти, псл. ryti, розширеним формантом -р-;
р. ры́паться, бр. ры́пацца «тс.», п. rypać «іти, квапливо крокувати», ч. [vyrypovat] «пружно і швидко йти», болг. ри́пам «скачу, підскакую», [хри́пам] «тс.», схв. рѝпати «підскакувати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ры́пацца «тс.» білоруська
ри́пам «скачу, підскакую» болгарська
хри́пам «тс.» болгарська
rūpėˊti «турбувати» литовська
rũpestis «турбота» (від raũti «виривати», спорідненого з ри́ти) литовська
raũti литовська
rypać «іти, квапливо крокувати» польська
ryti праслов’янська
ры́паться російська
рѝпати «підскакувати» сербохорватська
vyrypovat «пружно і швидко йти» чеська

ре́пати(ся) «тріскатися»

очевидно, афективне утворення;
можливо, пов’язане з (Куркина Этимология 1972, 73–75);
зіставлення з гр. ἐρείπω «перекидаюся, падаю», дісл. rífa «розірвати» (Matzenauer LF 18, 252) необґрунтоване;
пор. Фасмер III 472 (без урахування українських і білоруських даних);
р. [ре́пнуть] «тріснути», [ре́паться] (з укр.?), бр. рэ́пацца «тріскатися», рэ́піна «тріщина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

обри́пати «оббити, обвалити»
перере́панка «плід, що тріснув; потрісканий предмет»
ре́панець «хліб або плід, що тріснув»
ре́паний
ре́паник «тс.»
ре́панка «тс.; сорт дині, картоплі»
репитися «скалічитися»
ре́пнути «тріснути; [ударитися; розбитися Нед; з тріском упасти О]»
рере́пнути «тс.»
ри́патися «тріскатися»
ріпатися «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рэ́пацца «тріскатися» білоруська
рэ́піна «тріщина» білоруська
ἐρείπω «перекидаюся, падаю» грецька
rífa «розірвати» давньоісландська
ре́пнуть «тріснути» російська
ре́паться (з укр.?) російська
ропа́ українська

ру́пити «цікавити»

загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з р. ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися», укр. ри́патися «тс.» (Куркина Этимология 1971, 74), з лит. rūpė́ti «цікавити(ся); дбати», rū˜pestis «турбота», rūpа̄s «дбайливий, старанний», дінд. rúpyati «має біль у животі», ropáyati «відламує» (Преобр. ІІ 224; Карский РФВ 49, 21; Brückner 469);
припускається зв’язок з ч. roup «глист», п. rup «тс.», тоді первинне значення дієслова – «бути неспокійним», як діти, хворі на гельмінтоз (Machek ESJČ 519; Holub–Lyer 424; Zubatý St. a čl. I 1, 249–250) або як вівці, хворі на ценуроз (вертячку), коли гельмінти потрапляють у мозок (Holub–Kop. 315);
пор. німецький фразеологізм Raupen in Kopf haben «бути диваком, мати примхи» (букв. «мати гусінь у голові»);
пов’язується з *rúpa «яма», rypati «копати» (Jakobson IJSLP 1, 268);
р. [ру́пить(ся)] «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре», [рупа́ напа́ла] «затужити» (за домівкою, рідними), [рупли́вый] «дбайливий, старанний», бр. ру́піцца «старатися, непокоїтися», руплі́вы «дбайливий», ру́пны, рупатлі́вы «тс.», п. (заст.) rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти», rupliwy «дбайливий», rupny «тс.», ч. mít roupy «бути неспокійним, нестриманим», [roupovitost] «невитриманість, примхи», болг. (заст.) рупа́я «вимагаю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ру́пати «тс.; бути бажаним»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ру́піцца «старатися, непокоїтися» білоруська
руплі́вы «дбайливий» білоруська
ру́пны білоруська
рупатлі́вы «тс.» білоруська
рупа́я «вимагаю» (заст.) болгарська
rúpyati «має біль у животі» давньоіндійська
ropáyati «відламує» давньоіндійська
rūpėˊti «цікавити(ся); дбати» литовська
rū˜pestis «турбота» литовська
rūpús «дбайливий, старанний» литовська
rup «тс.» польська
rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) польська
rupliwy «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) польська
rupny «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) польська
*rúpa «яма» праслов’янська
rypati «копати» праслов’янська
ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися» російська
ру́пить(ся) «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре» (ся)] російська
рупа́ «затужити» (за домівкою, рідними) російська
рупли́вый «дбайливий, старанний» російська
ри́патися «тс.» українська
roup «глист» чеська
mít roupy «бути неспокійним, нестриманим» чеська
roupovitost «невитриманість, примхи» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України