РИПАТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ри́патися «пориватися, потикатися»
можливо, споріднене з лит. rūpė́ti «турбувати», rũpestis «турбота» (від raũti «виривати», спорідненого з ри́ти);
очевидно, пов’язане з ри́ти, псл. ryti, розширеним формантом -р-;
р. ры́паться, бр. ры́пацца «тс.», п. rypać «іти, квапливо крокувати», ч. [vyrypovat] «пружно і швидко йти», болг. ри́пам «скачу, підскакую», [хри́пам] «тс.», схв. рѝпати «підскакувати»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ры́пацца «тс.» | білоруська |
ри́пам «скачу, підскакую» | болгарська |
хри́пам «тс.» | болгарська |
rūpėˊti «турбувати» | литовська |
rũpestis «турбота» (від raũti «виривати», спорідненого з ри́ти) | литовська |
raũti | литовська |
rypać «іти, квапливо крокувати» | польська |
ryti | праслов’янська |
ры́паться | російська |
рѝпати «підскакувати» | сербохорватська |
vyrypovat «пружно і швидко йти» | чеська |
ре́пати(ся) «тріскатися»
очевидно, афективне утворення;
можливо, пов’язане з (Куркина Этимология 1972, 73–75);
зіставлення з гр. ἐρείπω «перекидаюся, падаю», дісл. rífa «розірвати» (Matzenauer LF 18, 252) необґрунтоване;
пор. Фасмер III 472 (без урахування українських і білоруських даних);
р. [ре́пнуть] «тріснути», [ре́паться] (з укр.?), бр. рэ́пацца «тріскатися», рэ́піна «тріщина»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обри́пати
«оббити, обвалити»
перере́панка
«плід, що тріснув; потрісканий предмет»
ре́панець
«хліб або плід, що тріснув»
ре́паний
ре́паник
«тс.»
ре́панка
«тс.; сорт дині, картоплі»
репитися
«скалічитися»
ре́пнути
«тріснути; [ударитися; розбитися Нед; з тріском упасти О]»
рере́пнути
«тс.»
ри́патися
«тріскатися»
ріпатися
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рэ́пацца «тріскатися» | білоруська |
рэ́піна «тріщина» | білоруська |
ἐρείπω «перекидаюся, падаю» | грецька |
rífa «розірвати» | давньоісландська |
ре́пнуть «тріснути» | російська |
ре́паться (з укр.?) | російська |
ропа́ | українська |
ру́пити «цікавити»
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з р. ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися», укр. ри́патися «тс.» (Куркина Этимология 1971, 74), з лит. rūpė́ti «цікавити(ся); дбати», rū˜pestis «турбота», rūpа̄s «дбайливий, старанний», дінд. rúpyati «має біль у животі», ropáyati «відламує» (Преобр. ІІ 224; Карский РФВ 49, 21; Brückner 469);
припускається зв’язок з ч. roup «глист», п. rup «тс.», тоді первинне значення дієслова – «бути неспокійним», як діти, хворі на гельмінтоз (Machek ESJČ 519; Holub–Lyer 424; Zubatý St. a čl. I 1, 249–250) або як вівці, хворі на ценуроз (вертячку), коли гельмінти потрапляють у мозок (Holub–Kop. 315);
пор. німецький фразеологізм Raupen in Kopf haben «бути диваком, мати примхи» (букв. «мати гусінь у голові»);
пов’язується з *rúpa «яма», rypati «копати» (Jakobson IJSLP 1, 268);
р. [ру́пить(ся)] «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре», [рупа́ напа́ла] «затужити» (за домівкою, рідними), [рупли́вый] «дбайливий, старанний», бр. ру́піцца «старатися, непокоїтися», руплі́вы «дбайливий», ру́пны, рупатлі́вы «тс.», п. (заст.) rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти», rupliwy «дбайливий», rupny «тс.», ч. mít roupy «бути неспокійним, нестриманим», [roupovitost] «невитриманість, примхи», болг. (заст.) рупа́я «вимагаю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ру́пати
«тс.; бути бажаним»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ру́піцца «старатися, непокоїтися» | білоруська |
руплі́вы «дбайливий» | білоруська |
ру́пны | білоруська |
рупатлі́вы «тс.» | білоруська |
рупа́я «вимагаю» (заст.) | болгарська |
rúpyati «має біль у животі» | давньоіндійська |
ropáyati «відламує» | давньоіндійська |
rūpėˊti «цікавити(ся); дбати» | литовська |
rū˜pestis «турбота» | литовська |
rūpús «дбайливий, старанний» | литовська |
rup «тс.» | польська |
rupić «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) | польська |
rupliwy «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) | польська |
rupny «гризти, кусати; непокоїти, кортіти»«дбайливий»«тс.» (заст.) | польська |
*rúpa «яма» | праслов’янська |
rypati «копати» | праслов’янська |
ры́паться «турбуватися, метатися, пориватися» | російська |
ру́пить(ся) «думатися, здаватися, уявлятися; побоюватися, передчувати недобре» (ся)] | російська |
рупа́ «затужити» (за домівкою, рідними) | російська |
рупли́вый «дбайливий, старанний» | російська |
ри́патися «тс.» | українська |
roup «глист» | чеська |
mít roupy «бути неспокійним, нестриманим» | чеська |
roupovitost «невитриманість, примхи» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України