РИМАРІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ри́ма «співзвучність кінців віршових рядків»
запозичення із середньоверхньонімецької мови;
свн. rīm «число, вірш» (нвн. Reim «рима, вірш») походить від фр. ст. rime «вірш» (фр. rime «тс.»), запозиченого через латинське посередництво (лат. rhythmus «ритм; розмір; розмірність») з грецької мови;
р. ри́фма, бр. ры́фма, п. вл. нл. rym, ч. слц. rým, болг. м. схв. ри́ма, слн. ríma;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рим
«тс.»
рима́р
«віршомаз»
рима́ч
римува́ти
ри́фма
рифма́ч
«віршомаз»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ры́фма | білоруська |
| ри́ма | болгарська |
| rym | верхньолужицька |
| rhythmus | латинська |
| ри́ма | македонська |
| rym | нижньолужицька |
| rym | польська |
| ри́фма | російська |
| ри́ма | сербохорватська |
| rīm «число, вірш» (нвн. Reim «рима, вірш») | середньоверхньнімецька |
| rým | словацька |
| ríma | словенська |
| rime «вірш» (фр. rime «тс.») | французька |
| rým | чеська |
ли́мар «майстер, який виготовляє ремінну збрую»
запозичено з німецької мови, можливо, через посередництво польської;
нвн. Riemer «лимар» пов’язане з Ríemen «ремінь», до якого зводиться й укр. ре́мінь;
початкове л замість р виникло в результаті дисиміляції;
р. [лима́рь, рима́рь], бр. [лі́мар], ры́мар, п. rymarz;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лимаре́нко
«син лимаря»
лимари́ха
«дружина лимаря»
лимарі́вна
«дочка лимаря»
ли́марка
«тс.»
лима́рний
лима́рня
ли́ма́рство
лима́рський
ли́ма́рщина
«шкіра-сириця»
(заст.)
лимарюва́ти
ри́мар
«лимар»
римаре́нко
римари́ха
римарі́вна
ри́марка
«римариха»
рима́рний
рима́рня
рима́рство
рима́рський
римарюва́ти
рымаръ
(1552, 1584)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́мар | білоруська |
| ры́мар | білоруська |
| Riemer «лимар» | нововерхньонімецька |
| Ríemen «ремінь» | нововерхньонімецька |
| rymarz | польська |
| лима́рь | російська |
| рима́рь | російська |
| ре́мінь | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України