РИМАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ри́ма «співзвучність кінців віршових рядків»
запозичення із середньоверхньонімецької мови;
свн. rīm «число, вірш» (нвн. Reim «рима, вірш») походить від фр. ст. rime «вірш» (фр. rime «тс.»), запозиченого через латинське посередництво (лат. rhythmus «ритм; розмір; розмірність») з грецької мови;
р. ри́фма, бр. ры́фма, п. вл. нл. rym, ч. слц. rým, болг. м. схв. ри́ма, слн. ríma;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рим
«тс.»
рима́р
«віршомаз»
рима́ч
римува́ти
ри́фма
рифма́ч
«віршомаз»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ры́фма | білоруська |
ри́ма | болгарська |
rym | верхньолужицька |
rhythmus | латинська |
ри́ма | македонська |
rym | нижньолужицька |
rym | польська |
ри́фма | російська |
ри́ма | сербохорватська |
rīm «число, вірш» (нвн. Reim «рима, вірш») | середньоверхньнімецька |
rým | словацька |
ríma | словенська |
rime «вірш» (фр. rime «тс.») | французька |
rým | чеська |
ри́ма «нежить»
запозичення з польської мови;
п. (заст.) ryma «катар, нежить», rema «тс.», як і ч. rýma, [ryma, rejma], слц. [rema], болг. хре́ма, [ре́ма], м. хрема, рема, походить від фр. rhume, яке через середньолатинську мову (слат. rhеumа) зводиться до гр. ῥευ̃μα «течія; слиз; ревматичне страждання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ріма
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рема | англійська |
хре́ма | болгарська |
ре́ма | болгарська |
ῥευ̃μα «течія; слиз; ревматичне страждання» | грецька |
хрема | македонська |
ryma «катар, нежить» (заст.) | польська |
rema «тс.» | польська |
rhеumа | середньолатинська |
rema | словацька |
rhume | французька |
rýma | чеська |
ryma | чеська |
rejma | чеська |
рими́ «зборки, складки на постелі, на білизні»
неясне;
ритма́ч «віршомаз»
результат контамінації іменників ритм і ри́ма (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ритма́чити
«римувати»
ритмува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ритм | українська |
ри́ма | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України