РИКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рика́ти «ревіти»
псл. rykati, ryčati (<*ryčēti), паралельне з rukati (пор. слц. [ryčat’] «ревіти», вл. rukać «глухо ревіти», слн. rúčati «ревіти»);
споріднене з лит. rúkti «ричати», лтс. rûkt «тс.; гарчати», двн. ruhen «ревіти, рохкати», свн. rohen «тс.», дангл. rýn «ревіти», сірл. rucht «рев»;
іє. *reuk-, похідне від *reu- «ревіти, бурчати»;
р. рыка́ть, рыча́ть, бр. рыка́ць, п. ryczeć, ryknąć, ч. ryčeti, rýkat, слц. ryčat’, вл. ryčeć, нл. rycaś, болг. ри́кам, м. рика, схв. ри́кати, слн. ríkati, стсл. рыкати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зворика́ти
«рикати, ревіти»
зворича́ти
«тс.»
рик
«рев; гарчання»
ри́кало
«людина з гучним голосом; гаркава людина»
риклі́й
«крикун»
рико́вище
«місце, де збігається і реве худоба Нед; час парування в оленів ВеУг»
рику́н
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рыка́ць | білоруська |
ри́кам | болгарська |
rukać | верхньолужицька |
ryčeć | верхньолужицька |
rýn «ревіти» | давньоанглійська |
ruhen «ревіти, рохкати» | давньоверхньонімецька |
*reuk- | індоєвропейська |
*reu- «ревіти, бурчати» | індоєвропейська |
rûkt «тс.; гарчати» | латиська |
rúkti «ричати» | литовська |
рика | македонська |
rycaś | нижньолужицька |
ryczeć | польська |
ryknąć | польська |
rykati | праслов’янська |
ryčati (<*ryčēti) | праслов’янська |
*ryčēti | праслов’янська |
rukati | праслов’янська |
рыка́ть | російська |
рыча́ть | російська |
ри́кати | сербохорватська |
rohen «тс.» | середньоверхньнімецька |
rucht «рев» | середньоірландська |
ryčat' | словацька |
ryčat' | словацька |
rúčati | словенська |
ríkati | словенська |
рыкати | старослов’янська |
ryčeti | чеська |
rýkat | чеська |
бори́кати «рити (рогами, рилом)»
псл. *bъrekati «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти», можливо, пов’язане з *bъrkati «бурчати, муркотіти, бриніти», що мало звуконаслідувальний характер;
українська форма з -и-, очевидно, є результатом видозміни закономірного *бо́ркати під впливом брика́ти або рика́ти;
р. [бо́ркать] «штовхати, бити», вл. bórkać «підкидати (землю рилом)», болг. бъ́ркам «мішаю, змішую, риюсь», м. брка «тс.», схв. бкати «змішувати», бкнути «зачерпнути», слн. bŕkati «бити, кидати»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
бъ́ркам «мішаю, змішую, риюсь» | болгарська |
bórkać «підкидати (землю рилом)» | верхньолужицька |
брка «тс.» | македонська |
*b «перемішувати, розгрібати, розкидати, кидати, ударяти» | праслов’янська |
бо́ркать «штовхати, бити» | російська |
бкати «змішувати» | сербохорватська |
bŕkati «бити, кидати» | словенська |
бкнути «зачерпнути» | українська |
*b «бурчати, муркотіти, бриніти» | ? |
бо́ркати | ? |
брика́ти | ? |
рика́ти | ? |
зворика́ти «рикати»
характер зв’язку неясний;
пов’язане в якийсь спосіб з рика́ти, рича́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зворича́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рика́ти | ? |
рича́ти | ? |
рись «кіт рись, Felis lynх L.» (зоол.)
псл. rysь, очевидно, зводиться до давнішого *lysь, спорідненого з лит. lšis «рись», лтс. lũsis, прус. luysis, двн. luhs, нвн. Luchs, днн. lohs, ірл. lug, вірм. lus-, lusanunk̔ (мн.), гр. λύγξ, λυγϰός;
іє. *leuk’-, *louk’- «сяяти, блищати»;
псл. rysь замість *lysь могло бути зумовлене впливом *rysъ «рижий, строкатий» (за рудим кольором шерсті);
менш вірогідним здається припущення про появу -r- під впливом ри́кати (Брандт РФВ 24, 15);
викликає сумнів припущення про запозичення слова *rysь з іранських мов (Kořínek LF 67, 289; Janko LF 40, 302);
р. рысь, бр. рысь, рыся, др. рысь, п. ryś, ч. слц. вл. нл. rys, болг. м. рис, схв. ри̏с, слн. rís, стсл. рысъ;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рысь | білоруська |
рыся | білоруська |
рис | болгарська |
rys | верхньолужицька |
lus- | вірменська |
lusanunk̔ (мн.) | вірменська |
λύγξ | грецька |
λυγϰός | грецька |
luhs | давньоверхньонімецька |
lohs | давньонижньонімецька |
рысь | давньоруська |
*leuk'- | індоєвропейська |
*louk'- «сяяти, блищати» | індоєвропейська |
lug | ірландська |
lũsis | латиська |
lūˊšis «рись» | литовська |
рис | македонська |
rys | нижньолужицька |
Luchs | нововерхньонімецька |
ryś | польська |
rysь | праслов’янська |
*lysь | праслов’янська |
rysь «рижий, строкатий» (за рудим кольором шерсті) | праслов’янська |
*lysь | праслов’янська |
*rysъ | праслов’янська |
luysis | прусська |
рысь | російська |
ри̏с | сербохорватська |
rys | словацька |
rís | словенська |
рысъ | старослов’янська |
ри́кати | українська |
rys | чеська |
ро́кіт
похідні утворення від звуконаслідувальної основи псл. *rok-/rek-, до якої зводяться також рика́ти, регота́ти, лит. rė˜kti «кричати, ревти», лтс. rèkt «тс.», лат. raccāre «кричати» (про тигра);
можливо, пов’язане також з ректи́ «говорити»;
р. ро́кот, рокота́ть, бр. ро́кат «рокіт», раката́ць, др. рокотати «звучати, бриніти, гриміти», вл. rokot «плутанина, сум’яття», rokotać «галасувати», схв. ро̏кōт «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рокітли́вий
рокота́ти
рокоті́ти
рокотли́вий
рокотня́
«гуркотіння грому»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ро́кат «рокіт» | білоруська |
раката́ць | білоруська |
rokot «плутанина, сум’яття»«галасувати» | верхньолужицька |
rokotać «плутанина, сум’яття»«галасувати» | верхньолужицька |
рокотати «звучати, бриніти, гриміти» | давньоруська |
raccāre «кричати» (про тигра) | латинська |
rèkt «тс.» | латиська |
rė˜kti «кричати, ревти» | литовська |
*rok-/rek- | праслов’янська |
рика́ти | праслов’янська |
регота́ти | праслов’янська |
ро́кот | російська |
рокота́ть | російська |
рȍк «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт» | сербохорватська |
ректи́ «говорити» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України