РИЙКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ри́ти

псл. ryti (< *rūti), пов’язане чергуванням голосних з rъvati «рвати»;
споріднене з лит. ráuti «рити, копати», rūtìs «яма для картоплі, льох», дінд. rávati «розбиває, роздробляє», ірл. ruam «заступ, лопата»;
іє. *rū-/rou-;
р. рыть, бр. рыць, др. рыти, п. вл. ryć, ч. rýt, слц. ryt’, нл. ryś, полаб. råjĕ, болг. ри́я, м. рие, схв. ри̏ти «рити; винюхувати», слн. ríti, стсл. рыти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

підрийка «порода дрібних коропів» (іхт.)
підри́йок «тс.»
порива́ч «кочерга»
прори́в «яр, утворений потоком води»
прори́вина «тс.»
прориття́
ре́я «рило»
рий «яр»
ри́йка «хобот, рило»
рийкова́тий «рилоподібний»
риле́ць «прорита в снігу стежка»
рилкова́тий «тс.»
ри́ло́
риль «заступ»
риття́
рия́к «рило; різновид ведмедя»
рияток «хоботок»
ро́зрий «руйнування, спустошення»
розри́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рыць білоруська
ри́я болгарська
ryć верхньолужицька
rávati «розбиває, роздробляє» давньоіндійська
рыти давньоруська
*rū-/rou- індоєвропейська
ruam «заступ, лопата» ірландська
ráuti «рити, копати» литовська
rūtìs «яма для картоплі, льох» литовська
рие македонська
ryś нижньолужицька
råjĕ полабська
ryć польська
ryti (< *rūti) праслов’янська
rъvati «рвати» праслов’янська
*rūt праслов’янська
рыть російська
ри̏ти «рити; винюхувати» сербохорватська
ryt' словацька
ríti словенська
рыти старослов’янська
rýt чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України