РИЗНИЧИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
ри́за «верхнє облачення священика»
псл. riza;
загальноприйнятої етимології не має;
можливо, пов’язане з псл. rězati «різати», якщо в цьому корені був довготний дифтонг;
пор. лит. raižýti «різати», лтс. raîze «різкий біль; турбота»;
припускалась також можливість запозичення із середньогрецької або фракійської мов (пор. віз.-гр. ῥίζαι «передпліччя», фрак. ζειρά «вид хітона»);
припущення про зв’язок з віз.-гр. ῥασον «чернече вбрання», слат. rasum «тс.» (Holub–Kop. 324) або з ар. riḍā’ «верхній одяг» (Рейф 779) недостатньо обґрунтоване;
р. ри́за, бр. ры́за, др. риза «убрання; священне вбрання, покривало, саван», п. ryza «риза», ч. říza «тога, риза, ряса», слц. ríza «тс.», болг. м. ри́за «сорочка», схв. ри̏за «убрання; ряса», стсл. риза «одяг; верхній одяг»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
підри́зник
ри́зник
«ключар, хоронитель ризниці; той, хто шиє церковне вбрання»
ри́зниця
«приміщення при церкві для зберігання риз і церковного начиння»
ри́зничий
«той, хто завідує церковною ризницею»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| riḍā' «верхній одяг» | арабська |
| ры́за | білоруська |
| ри́за «сорочка» | болгарська |
| ῥίζαι | візантійсько-грецька |
| ῥασον «чернече вбрання» | візантійсько-грецька |
| риза «убрання; священне вбрання, покривало, саван» | давньоруська |
| raîze «різкий біль; турбота» | латиська |
| raižýti «різати» | литовська |
| ри́за «сорочка» | македонська |
| ryza «риза» | польська |
| riza | праслов’янська |
| rězati «різати» | праслов’янська |
| ри́за | російська |
| ри̏за «убрання; ряса» | сербохорватська |
| rasum «тс.» | середньолатинська |
| ríza «тс.» | словацька |
| риза «одяг; верхній одяг» | старослов’янська |
| ζειρά | фракійська |
| říza «тога, риза, ряса» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України