РИГУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ригува́ти «метатися, біснуватися з ревінням» (про рогату худобу)
очевидно, псл. rigаtі/rуgаtі, пов’язане з *rъzаtі «іржати», а також, можливо, rykаtі «рикати», ryčati «ричати»;
пов’язання з rуgаtі «блювати» (Schuster-Šewc 1217) викликає сумнів;
вл. [rihotać] «іржати», rjehotać, нл. rigotaś «тс.», rigaś «кричати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ри́ґати
«бити (рогами)»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rihotać «іржати» | верхньолужицька |
| rjehotać «іржати» | верхньолужицька |
| rigotaś «тс.»«кричати» | нижньолужицька |
| rigaś «тс.»«кричати» | нижньолужицька |
| rigаtі | праслов’янська |
| *rъzаtі «іржати» | праслов’янська |
| rykаtі «рикати» | праслов’янська |
| ryčati «ричати» | праслов’янська |
| rуgаtі | праслов’янська |
| rуgаtі «блювати» | праслов’янська |
ригува́ти «погано писати»
похідне утворення від запозиченого з польської мови іменника ryga «п’ять нотних ліній на папері; транспарант для письма», що походить від іт. rіga «лінія, риса; лінійка; рядок; ряд, шеренга», яке зводиться до нім. Reihe (
спочатку могло означати «виходити за лінійку, писати криво»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нариґлюва́ти
«тс.»
риґува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rіga «лінія, риса; лінійка; рядок; ряд, шеренга» | італійська |
Reihe
«ряд, серія; шеренга, колона; черга»
(|
німецька
|
|
| rīge | німецька |
| ryga «п’ять нотних ліній на папері; транспарант для письма» | польська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України