РИВКОВІ — ЕТИМОЛОГІЯ
рва́ти
псл. rъvati, пов’язане чергуванням голосних з ryti «рити»;
споріднене з лит. ravė́ti «полоти», лтс. ravêt, ірл. ruam «заступ», дісл. rója «виривати вовну в овець», лат. ēruo «викопую; вириваю», ruo, -ere «валюся; руйную; кидаюся», гр. δρυσίχϑων «той, що розгрібає землю»;
р. рвать, бр. рваць, др. ръвати, п. rwać, ч. rváti, слц. rvat’, вл. rwać, нл. rwaś, полаб. ravăt «смикати, виривати», болг. ръ́вам, схв. р̀вати се «боротися, змагатися у боротьбі», слн. ruváti «витягати, виривати», стсл. ръвати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безвідри́вний
безпере́рвка
безпере́рвний
ввірванець
«гульвіса, шибеник»
ви́рва
ви́рватися
«вибратися, звільнитися; вискочити наперед»
ви́рив
«вибух»
ви́ривок
«утеча»
ви́ривцем
«окремо»
ві́рва
«удар в потилицю; кишеньковий злодій»
вірва́ти
«урвати»
вірва́тися
«вдертися»
вірви́тель
«шибеник, паливода»
врива́ти
«втомлювати важким тягарем»
(про руки)
ври́вок
«відірваний кусок каната»
дорва́тися
«порватися; накинутися СУМ; добратися Пі»
(дорива́тися)
за́рва
«обрив; брила землі»
зарва́тися
зарви́стий
«крутий, стрімкий, обривистий»
зари́вкуватий
«сварливий, охочий до сварок»
зірва́тися
(зрива́тися)
зорвисько
«вітром зламана ялина; сушняк»
зрив
«надрив; невиконання; внесення перешкоди у виконання; невдача; [висмикування щетини у свиней Я]»
зури́вочний
«непевний, ненадійний, двозначний; приголомшений, осоромлений, пошкоджений»
ірва́ти
«рвати»
ірва́тися
надри́в
надри́вистий
надри́вний
на́рва
«верхня обшивка ясел; гнійний опух»
нари́в
нарива́тися
«наскакувати, натрапляти; [допадатися до їжі, жадібно їсти]»
недори́вок
«шматок мотузки»
непрори́вний
«безперервний»
обі́рванець
обі́рванка
обі́рвище
о́бри́в
обри́вистий
о́бривки
«побічні випадкові прибутки»
о́бри́вок
обривча́стка
«крутий берег»
одри́вка
(у виразі без одривки «без перерви»)
оривок
«тс.»
пере́рва
пере́рвиця
«перерва»
пере́ри́в
перерива́тися
«припинятися»
перерива́ч
перери́вистий
перери́вник
перери́вчатий
пі́дри́в
підрива́ч
«підбурювач Нед; підривник Она»
підри́вка
(рибальське знаряддя)
підри́вник
по́ри́в
порива́ння
порива́ти
порива́ч
пори́ви́стий
по́ривка
(у виразі в поривці йти «йти окремо»)
пори́вний
по́ривці
«не доводячи до кінця»
пори́вчастий
прі́рва
«безодня; [місце, де розірвана гребля]»
про́рва
«вимоїна у греблі Бі; величезна кількість, безліч Нед; проточина Пі»
про́ри́в
про́ри́вка
проривни́й
прори́вник
рв'яни́й
«бурхливий»
рва́ний
рвани́ця
«зірвані, а не струшені плоди»
рвання́
рванці́
«рвані галушки»
рвань
рва́тися
рва́цтво
рва́цький
рвач
рвачки́й
рвону́ти
рвону́тися
рву́чий
«швидкий, прудкий»
рвучки́й
риво́к
розірви́
(у виразі на р. «на зло, наперекір»)
розри́в
розри́вка
розривни́й
увірва
«гульвіса, шибеник»
увірванець
«тс.»
увірва́тися
«вдертися»
(урива́тися)
увірви́тель
«тс.»
урва́нтлі
«рвані галушки»
урвантя́ка
«зірвиголова»
урва́нці
«тс.»
у́рвень
«ледар, нероба»
урви́стий
у́рви́сько
«урвище»
урви́тель
у́рвище
ури́вистий
ури́вний
«який легко рветься»
ури́вок
уриво́чний
«уривистий, уривчастий, частковий»
ури́вцем
ури́вчастий
уривча́тий
«розідраний, уривистий»
у́ров
«прямовисна жила»
уро́ви
«вимивина, вибій»
уро́вища
«тс.»
уро́вище
«опух»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рваць | білоруська |
| ръ́вам | болгарська |
| rwać | верхньолужицька |
| ἐρυσίχϑων «той, що розгрібає землю» | грецька |
| rýja «виривати вовну в овець» | давньоісландська |
| ръвати | давньоруська |
| ruam «заступ» | ірландська |
| ėˊruo «викопую; вириваю» | латинська |
| ruo | латинська |
| -ere «валюся; руйную; кидаюся» | латинська |
| ravêt | латиська |
| ravė́ti «полоти» | литовська |
| rwaś | нижньолужицька |
| ravăt «смикати, виривати» | полабська |
| rwać | польська |
| rъvati | праслов’янська |
| ryti «рити» | праслов’янська |
| рвать | російська |
| р̀вати се «боротися, змагатися у боротьбі» | сербохорватська |
| rvat' | словацька |
| ruváti «витягати, виривати» | словенська |
| ръвати | старослов’янська |
| rváti | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України