РЕШТКА — ЕТИМОЛОГІЯ

ре́шта

через польське посередництво запозичено з німецької мови;
н. Rest «решта», запозичене через французьку (фр. restе) або італійську мову (іт. restо «тс.»), зводиться до слат. restum «решта», пов’язаного з лат. restо, -āre «залишатися; зберігатися», що складається з префікса re- і дієслова stāre «стояти; тривати, продовжуватися», спорідненого з гр. στατός «стоячий, нерухомий», лит. stîti «стати», лтс. stât «зупинятися», псл. stаtі, укр. ста́ти;
бр. рэ́шта, п. reszta, ч. слц. rest «борг, залишок», болг. м. ре́сто «здача», схв. рест(о) «залишок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вре́шті
зре́штою
наре́шті
решт «решта»
ре́штка
ре́штки
уре́шті
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рэ́шта білоруська
ре́сто «здача» болгарська
στατός «стоячий, нерухомий» грецька
restо італійська
restо латинська
-āre «залишатися; зберігатися» латинська
stāre «стояти; тривати, продовжуватися» латинська
re- латинська
stât «зупинятися» латиська
stóti «стати» литовська
ре́сто «здача» македонська
Rest «решта» німецька
reszta польська
stаtі праслов’янська
рȅст(о) «залишок» сербохорватська
restum «решта» середньолатинська
rest «борг, залишок» словацька
ста́ти українська
restе французька
rest «борг, залишок» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України