РЕШТКА — ЕТИМОЛОГІЯ
ре́шта
через польське посередництво запозичено з німецької мови;
н. Rest «решта», запозичене через французьку (фр. restе) або італійську мову (іт. restо «тс.»), зводиться до слат. restum «решта», пов’язаного з лат. restо, -āre «залишатися; зберігатися», що складається з префікса re- і дієслова stāre «стояти; тривати, продовжуватися», спорідненого з гр. στατός «стоячий, нерухомий», лит. stîti «стати», лтс. stât «зупинятися», псл. stаtі, укр. ста́ти;
бр. рэ́шта, п. reszta, ч. слц. rest «борг, залишок», болг. м. ре́сто «здача», схв. рест(о) «залишок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вре́шті
зре́штою
наре́шті
решт
«решта»
ре́штка
ре́штки
уре́шті
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рэ́шта | білоруська |
ре́сто «здача» | болгарська |
στατός «стоячий, нерухомий» | грецька |
restо | італійська |
restо | латинська |
-āre «залишатися; зберігатися» | латинська |
stāre «стояти; тривати, продовжуватися» | латинська |
re- | латинська |
stât «зупинятися» | латиська |
stóti «стати» | литовська |
ре́сто «здача» | македонська |
Rest «решта» | німецька |
reszta | польська |
stаtі | праслов’янська |
рȅст(о) «залишок» | сербохорватська |
restum «решта» | середньолатинська |
rest «борг, залишок» | словацька |
ста́ти | українська |
restе | французька |
rest «борг, залишок» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України