РЕЦИТУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
рецитува́ти «декламувати»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. rezitíeren, фр. réciter, англ. rеcite походять від лат. rеcitāre «читати вголос», яке складається з префікса rе- і дієслова citāre «викликати; наводити, цитувати, проголошувати»;
р. рецити́ровать, п. recytować «декламувати; говорити без запинки», ч. recіtovat, слц. recіtovat’, вл. recіtować, болг. рецити́рам, м. рецитира, схв. рѐцитовати, слн. recitírati;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rеcite | англійська |
| рецити́рам | болгарська |
| recіtować | верхньолужицька |
| rеcitāre «читати вголос» | латинська |
| citāre «викликати; наводити, цитувати, проголошувати» | латинська |
| рецитира | македонська |
| rezitíeren | німецька |
| recytować «декламувати; говорити без запинки» | польська |
| рецити́ровать | російська |
| рѐцитовати | сербохорватська |
| recіtovat' | словацька |
| recitírati | словенська |
| réciter | французька |
| recіtovat | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України