РЕЦИДИВОМ — ЕТИМОЛОГІЯ
рециди́в «повторний вияв чого-небудь»
очевидно, через польське і німецьке посередництво (н. Rezidív) запозичене з латинської мови;
лат. recidīvus «який відновлюється» пов’язане з recido, -ere «знову падати, повертатися», яке складається з префікса re- і дієслова cаdo, -ere «падати, траплятися»;
р. болг. м. рециди́в, бр. рэцыды́ў, ст. рецыдыва (XVI–XVII ст.), п. recydywa, ч. recidiva, слц. слн. recidíva, схв. рецидѝв;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэцыды́ў | білоруська |
| рецыдыва (XVI--XVII ст.) | білоруська |
| рециди́в | болгарська |
| recidīvus «який відновлюється» | латинська |
| -ere «знову падати, повертатися» | латинська |
| re- | латинська |
| -ere «падати, траплятися» | латинська |
| recido | латинська |
| cаdo | латинська |
| рециди́в | македонська |
| Rezidív | німецька |
| рециди́в | російська |
| рецидѝв | сербохорватська |
| recidíva | словацька |
| recidíva | словенська |
| п. recydywa | українська |
| recidiva | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України