РЕЦИДИВИ — ЕТИМОЛОГІЯ
рециди́в «повторний вияв чого-небудь»
очевидно, через польське і німецьке посередництво (н. Rezidív) запозичене з латинської мови;
лат. recidīvus «який відновлюється» пов’язане з recido, -ere «знову падати, повертатися», яке складається з префікса re- і дієслова cаdo, -ere «падати, траплятися»;
р. болг. м. рециди́в, бр. рэцыды́ў, ст. рецыдыва (XVI–XVII ст.), п. recydywa, ч. recidiva, слц. слн. recidíva, схв. рецидѝв;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
рэцыды́ў | білоруська |
рецыдыва (XVI--XVII ст.) | білоруська |
рециди́в | болгарська |
recidīvus «який відновлюється» | латинська |
-ere «знову падати, повертатися» | латинська |
re- | латинська |
-ere «падати, траплятися» | латинська |
recido | латинська |
cаdo | латинська |
рециди́в | македонська |
Rezidív | німецька |
рециди́в | російська |
рецидѝв | сербохорватська |
recidíva | словацька |
recidíva | словенська |
п. recydywa | українська |
recidiva | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України