РЕТИТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
рети́тися «битися, боротися»
псл. ret- пов’язане чергуванням голосних з ratь «військо, війна», ratiti sę «ворогувати»;
р. [рети́ться] «гарячитися; гаряче і сміливо братися за якусь справу», р.-цсл. ретити «спонукати», ретитися «змагатися, прагнути», стсл. ретити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нерети́вий
«слухняний, лагідний, необразливий»
ретика́ти(ся)
ретува́ти
«сваритися»
рітитися
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ret- «військо, війна» | праслов’янська |
| ratiti sę «ворогувати» | праслов’янська |
| ratь | праслов’янська |
| рети́ться «гарячитися; гаряче і сміливо братися за якусь справу» | російська |
| ретити «спонукати» | русько-церковнослов’янська |
| ретитися «змагатися, прагнути» | русько-церковнослов’янська |
| ретити «тс.» | старослов’янська |
зарети́тися «упертися, затятися Я; посваритися Ж»
очевидно, пов’язане з [рети́тися] «битися, сваритися, боротися», [ра́ти́ти] (кому) «ганьбити, лаяти»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рети́тися «битися, сваритися, боротися» | ? |
| ра́ти́ти «ганьбити, лаяти» (кому) | ? |
навра́титися «пристати, домагаючись чогось»
похідні утворення від др. ратитися «ворогувати», ретитися «змагатися, прагнути», пов’язаних з іменниками рать «військо, війна, напад, боротьба, ворожнеча», реть «старанність, ревність, завзяття, змагання, суперечка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
навра́тливий
«нав’язливий»
наври́питься
наврі́питись
«тс.»
наповра́титися
«упертися, наполягти»
наповре́титися
«напосістися, затятися, вперто наполягати»
наповре́тливий
«нав’язливий»
(Ме)
наповри́титись
«твердо вирішити щось зробити»
напувре́тливий
«упертий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ратитися «ворогувати» | давньоруська |
| ретитися «змагатися, прагнути» | давньоруська |
| рать «військо, війна, напад, боротьба, ворожнеча» | давньоруська |
| реть «старанність, ревність, завзяття, змагання, суперечка» | давньоруська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України