РЕНЕГАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ренега́т «відступник»
запозичення із західноєвропейських мов;
н. Renegát, фр. renégаt, англ. renegade походять від слат. renegātus (іт. rinnegato «знедолений; ренегат, відступник»), пов’язаного з лат. renegāre «заперечувати», утвореним за допомогою префікса re- від дієслова negāre «давати негативну відповідь; відмовляти»;
р. болг. м. ренега́т, бр. рэнега́т, п. вл. нл. renegat, ч. слц. слн. renegát, схв. ренѐгат;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| renegade | англійська |
| рэнега́т | білоруська |
| ренега́т | болгарська |
| renegat | верхньолужицька |
| rinnegato | італійська |
| renegāre «заперечувати» | латинська |
| negāre «давати негативну відповідь; відмовляти» | латинська |
| ренега́т | македонська |
| renegat | нижньолужицька |
| Renegát | німецька |
| renegat | польська |
| ренега́т | російська |
| ренѐгат | сербохорватська |
| renegātus (іт. rinnegato «знедолений; ренегат, відступник») | середньолатинська |
| renegát | словацька |
| renegát | словенська |
| renégаt | французька |
| renegát | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України