РЕМІНЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ре́мі́нь
псл. *remy (род. в. remene), утворене за допомогою суфікса -men (як стсл. камы : камене) від основи re-;
загальноприйнятої етимології не має;
очевидно, споріднене з лат. arma «зброя; знаряддя; щит», armentum «велика худоба, череда», гр. ἀραρίσϰω «кладу щільно; змикаю; готую», ἁρμός «зв’язок, скріпа», стсл. арьмъ, укр. ярмо́;
зіставляється також (Бернштейн Очерк 1974, 174; Vaillant Gr. comp. I 210) з лит. rem̃ti «підтримувати, підпирати», rìmti «заспокоюватися»;
наявність старослов’янської форми і архаїчність словотвору спростовують твердження (Brückner 475; Mikl. EW 275; Kiparsky GLG 262) про германське походження (двн. riumo «ремінь», свн. rieme, нвн. Riemen «тс.»);
докази про спорідненість із зазначеними германськими формами (Machek ESJČ 530; Holub–Lyer 428) викликають сумнів (пор. Kluge–Mitzka 599);
припущення про спорідненість з гр. ῥάμνος «терен» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 189) не знайшло підтримки (Boisacq 834);
р. реме́нь, бр. рэ́мень, др. ремень «смуга шкіри; ремінь; зав’язка; ремінний батіг», п. rzemień, ч. řemen, слц. remeň «ремінь; шкіра», вл. нл. rjemjeń, болг. ре́мък, м. ремен, схв. ремēн, рѐмик, слн. rémen, jêrmen, стсл. ремень;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ремена́р
«лимар»
ременець
«шнурок, тасьма»
реме́ник
«ремінчик»
ремени́на
«простий шкіряний пояс»
реме́ннак
«ремінний батіг»
реме́нний
«шкіряний»
реме́нниця
«шкіряна оболонка»
реме́нь
«вичинена шкіра»
ременя́к
«ремінь до черевиків»
реми́чко
«шнурок»
ре́мін
«ремінь»
реміне́ць
«невеликий або вузький ремінь; стрічковий черв’як»
реміни́на
«тс.»
ремі́нний
ремі́нни́к
ремінника́р
«виготовлювач шнурків»
ремі́нниця
«збруя для коней»
ремі́ння
реміня́чка
реміня́ччя
ремічко́
«шнурок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэ́мень | білоруська |
| ре́мък | болгарська |
| rjemjeń | верхньолужицька |
| ἀραρίσϰω «кладу щільно; змикаю; готую» | грецька |
| ἁρμός «зв’язок, скріпа» | грецька |
| ῥάμνος «терен» | грецька |
| riumo | давньоверхньонімецька |
| ремень «смуга шкіри; ремінь; зав’язка; ремінний батіг» | давньоруська |
| arma «зброя; знаряддя; щит» | латинська |
| armentum «велика худоба, череда» | латинська |
| rem̃ti «підтримувати, підпирати» | литовська |
| rìmti «заспокоюватися» | литовська |
| ремен | македонська |
| rjemjeń | нижньолужицька |
| Riemen | нововерхньонімецька |
| rzemień | польська |
| *remy (род. в. remene) | праслов’янська |
| -men (як стсл. камы : камене) | праслов’янська |
| re- | праслов’янська |
| re- | праслов’янська |
| реме́нь | російська |
| рȅмēн | сербохорватська |
| рѐмик | сербохорватська |
| rieme | середньоверхньнімецька |
| remeň «ремінь; шкіра» | словацька |
| rémen | словенська |
| jêrmen | словенська |
| арьмъ | старослов’янська |
| ремень | старослов’янська |
| ярмо́ | українська |
| řemen | чеська |
рамі́нь «ремінь; вичинена шкура Па»
очевидно, результат контамінації основ слів ре́мі́нь і раме́но (нара́ме́нник) (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
рамі́нник
«шкіряний пояс»
раміня́нка
«шматок вичиненої шкури»
раміня́чча
«недоноски шкіряного взуття»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ре́мі́нь (нара́ме́нник) | українська |
| раме́но (нара́ме́нник) | українська |
| нара́ме́нник | українська |
ли́мар «майстер, який виготовляє ремінну збрую»
початкове л замість р виникло в результаті дисиміляції;
нвн. Riemer «лимар» пов’язане з Ríemen «ремінь», до якого зводиться й укр. ре́мінь;
запозичено з німецької мови, можливо, через посередництво польської;
р. [лима́рь, рима́рь], бр. [лі́мар], ры́мар, п. rymarz;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лимаре́нко
«син лимаря»
лимари́ха
«дружина лимаря»
лимарі́вна
«дочка лимаря»
ли́марка
«тс.»
лима́рний
лима́рня
ли́ма́рство
лима́рський
ли́ма́рщина
«шкіра-сириця»
(заст.)
лимарюва́ти
ри́мар
«лимар»
римаре́нко
римари́ха
римарі́вна
ри́марка
«римариха»
рима́рний
рима́рня
рима́рство
рима́рський
римарюва́ти
рымаръ
(1552, 1584)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| лі́мар | білоруська |
| ры́мар | білоруська |
| Riemer «лимар» | нововерхньонімецька |
| Ríemen «ремінь» | нововерхньонімецька |
| rymarz | польська |
| лима́рь | російська |
| рима́рь | російська |
| ре́мінь | українська |
уреме́нити «міцно зробити роботу»
не зовсім ясне;
можливо, похідне від [уреме́ння] «удача», [временни́й] «сприятливий, зручний»;
менш імовірний зв’язок з ре́мінь і первісне значення дієслова «зробити міцно, ув’язавши ременем»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уреме́ння «удача» | українська |
| временни́й «сприятливий, зручний» | українська |
| ре́мінь «зробити міцно, ув’язавши ременем» | українська |
ярмо́ «дерев’яний пристрій запрягати воли»
псл. (j)arьmo, (j)arьmъ «знаряддя, пристрій для запрягання» походить від кореня *(j)ar- (‹ іє. *arǝ-, ar-) «з’єднувати», наявного в п. ko-jarz-yć «пов’язувати, з’єднувати», а також, мабуть, у псл. *remy (род. в. одн. reme-ne), укр. ре́мі́нь;
споріднене з гр. ἀρϑμό́ς «з’єднання, місце з’єднання», ἀραρίσϰω «складаю, з’єдную», ἅρμα «віз; колісниця», лат. arma «зброя; збруя», дінд. arpáyati «вставляє, закріплює», ará- «cпиця колеса», áram «припасований, відповідний», вірм. yarmar «тс.», aṙnem «роб-лю», ав. araiti «вбиває, утверджує»;
іє. *ā˘r- «зв’язувати»;
менше підстав для зближення (Reichelt KZ 46, 316–320) з лат. armentum «худоба»;
р. бр. ярмо́, др. ярьмъ, яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір’я)», п. jarzmo «ярмо», ч. jařmo, слц. jarmo, болг. яре́м, м. jарем, схв. jа́paм, слн. járem, стсл. арьмъ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
об'ярми́ти
«уярмити»
під'яре́мний
під'яре́мник
«тварина, що ходить у ярмі»
уяре́млений
«уярмлений, поневолений»
уярми́ти
яре́м
«тс.»
яре́мний
яре́мці
«деталь у парокінному возі»
(мн.)
ярми́на́
«воло, підгорля (у вола, корови)»
ярмова́ти
«уярмлювати»
ярмува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| araiti «вбиває, утверджує» | авестійська |
| ярмо́ | білоруська |
| яре́м | болгарська |
| yarmar «тс.» | вірменська |
| aṙnem «роб-лю» | вірменська |
| ἀρϑμό́ς «з’єднання, місце з’єднання» | грецька |
| ἀραρίσϰω «складаю, з’єдную» | грецька |
| ἅρμα «віз; колісниця» | грецька |
| arpáyati «вставляє, закріплює» | давньоіндійська |
| ará- «cпиця колеса» | давньоіндійська |
| áram «припасований, відповідний» | давньоіндійська |
| ярьмъ | давньоруська |
| яръмъ «ярмо; Терези (назва сузір’я)» | давньоруська |
| *arǝ- | індоєвропейська |
| ar- | індоєвропейська |
| *ā˘r- «зв’язувати» | індоєвропейська |
| arma «зброя; збруя» | латинська |
| armentum «худоба» | латинська |
| jарем | македонська |
| ko-jarz-yć «пов’язувати, з’єднувати» | польська |
| jarzmo «ярмо» | польська |
| (j)arьmo | праслов’янська |
| *remy (род. в. одн. reme-ne) | праслов’янська |
| *(j)ar- «з’єднувати» (‹ іє. *arǝ-, ar-) | праслов’янська |
| (j)arьmъ | праслов’янська |
| ярмо́ | російська |
| jа́paм | сербохорватська |
| jarmo | словацька |
| járem | словенська |
| арьмъ «тс.» | старослов’янська |
| ре́мі́нь | українська |
| jařmo | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України