РЕМІННЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ре́мі́нь
псл. *remy (род. в. remene), утворене за допомогою суфікса -men (як стсл. камы : камене) від основи re-;
загальноприйнятої етимології не має;
очевидно, споріднене з лат. arma «зброя; знаряддя; щит», armentum «велика худоба, череда», гр. ἀραρίσϰω «кладу щільно; змикаю; готую», ἁρμός «зв’язок, скріпа», стсл. арьмъ, укр. ярмо́;
зіставляється також (Бернштейн Очерк 1974, 174; Vaillant Gr. comp. I 210) з лит. rem̃ti «підтримувати, підпирати», rìmti «заспокоюватися»;
наявність старослов’янської форми і архаїчність словотвору спростовують твердження (Brückner 475; Mikl. EW 275; Kiparsky GLG 262) про германське походження (двн. riumo «ремінь», свн. rieme, нвн. Riemen «тс.»);
докази про спорідненість із зазначеними германськими формами (Machek ESJČ 530; Holub–Lyer 428) викликають сумнів (пор. Kluge–Mitzka 599);
припущення про спорідненість з гр. ῥάμνος «терен» (Ильинский ИОРЯС 23/2, 189) не знайшло підтримки (Boisacq 834);
р. реме́нь, бр. рэ́мень, др. ремень «смуга шкіри; ремінь; зав’язка; ремінний батіг», п. rzemień, ч. řemen, слц. remeň «ремінь; шкіра», вл. нл. rjemjeń, болг. ре́мък, м. ремен, схв. ремēн, рѐмик, слн. rémen, jêrmen, стсл. ремень;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ремена́р
«лимар»
ременець
«шнурок, тасьма»
реме́ник
«ремінчик»
ремени́на
«простий шкіряний пояс»
реме́ннак
«ремінний батіг»
реме́нний
«шкіряний»
реме́нниця
«шкіряна оболонка»
реме́нь
«вичинена шкіра»
ременя́к
«ремінь до черевиків»
реми́чко
«шнурок»
ре́мін
«ремінь»
реміне́ць
«невеликий або вузький ремінь; стрічковий черв’як»
реміни́на
«тс.»
ремі́нний
ремі́нни́к
ремінника́р
«виготовлювач шнурків»
ремі́нниця
«збруя для коней»
ремі́ння
реміня́чка
реміня́ччя
ремічко́
«шнурок»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэ́мень | білоруська |
| ре́мък | болгарська |
| rjemjeń | верхньолужицька |
| ἀραρίσϰω «кладу щільно; змикаю; готую» | грецька |
| ἁρμός «зв’язок, скріпа» | грецька |
| ῥάμνος «терен» | грецька |
| riumo | давньоверхньонімецька |
| ремень «смуга шкіри; ремінь; зав’язка; ремінний батіг» | давньоруська |
| arma «зброя; знаряддя; щит» | латинська |
| armentum «велика худоба, череда» | латинська |
| rem̃ti «підтримувати, підпирати» | литовська |
| rìmti «заспокоюватися» | литовська |
| ремен | македонська |
| rjemjeń | нижньолужицька |
| Riemen | нововерхньонімецька |
| rzemień | польська |
| *remy (род. в. remene) | праслов’янська |
| -men (як стсл. камы : камене) | праслов’янська |
| re- | праслов’янська |
| re- | праслов’янська |
| реме́нь | російська |
| рȅмēн | сербохорватська |
| рѐмик | сербохорватська |
| rieme | середньоверхньнімецька |
| remeň «ремінь; шкіра» | словацька |
| rémen | словенська |
| jêrmen | словенська |
| арьмъ | старослов’янська |
| ремень | старослов’янська |
| ярмо́ | українська |
| řemen | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України