РЕМЕСЛО — ЕТИМОЛОГІЯ

не зовсім ясне;

очевидно, споріднене з лтс. remesis «ремісник, тесля», remiķis «тс.», лит. ст. remẽsas «ремісник», remẽstas «ремесло», лит. rem̃ti «підпирати», rаm̃tis «підпора», ramtýti «ударяти (з силою), рубати», rámdas «рубець, шрам», прус. romestue «сокира», дангл. rėmian «полагодити, відновити»;

заслуговує на увагу припущення про зв’язок з іє. *rem- «спокій, мир», оскільки, можливо, вважалося, що ремесло – це заняття мирне на протилежність військовому (Holub–Lyer 428; Machek ESJČ 530; Holub–Kop. 322);

в такому разі спорідненими є також лит. rìmti «заспокоюватися», romа̄s «спокій», гот. rimis «спокій, тиша», гр. ἠρεμέω «залишатися в спокої, бути спокійним», дінд. rámatē «є спокійним, відпочиває, радіє», ав. ram- «бути в стані спокою», rāman- «спокій, мир»;

р. ремесло́, бр. рамяство́, др. ремьство, ремество «мистецтво, ремесло», ременьство «мистецтво», п. rzemiosło, ч. řemеslo, слц. remeslo, вл. нл. rjemjesło (з ч.), стсл. ремество;

вважається також власне слов’янською назвою, пов’язаною з ремесло́ (пор. п. [rzemieśniczek] «ремез»; пор. також укр. [ремезува́ти] «міцно щось зробити»), причому назва мотивується вмінням ремеза будувати гнізда особливого характеру (Черных II 110; Brückner 457);

виводиться, як запозичення, від нвн. Riedmeise «ремез», що виникло на основі слів Ried «болотиста місцевість; комиш» і Meisе «синиця» (СІС2 722; Булаховський Вибр. пр. III 288; Фасмер III 467; Преобр. II 196), або від нвн. Rohrmeise «ремез» з компонентом Rohr «комиш» (Machek ESJČ 512);

загальноприйнятої етимології не має;

р. ре́мез, бр. рэ́мез, п. remiz, [remisz], ч. [remízek], вл. [ramuška] «тс.»;

очевидно, пов’язане з ремесло́, ремісни́к (пор. др. ремез «?»: «Ремези храмы сделають вы» Срезн., с.-цсл. ремезьство «ремесло»);

р. [ремези́ть] «метушитися, квапитися, вертітися»;

результат контамінації слів ремесло́ і рукоді́лля ([рукоді́льство, рукоді́йня]);

р. рукомесло́;