РЕМ — ЕТИМОЛОГІЯ
ри́ма «нежить»
запозичення з польської мови;
п. (заст.) ryma «катар, нежить», rema «тс.», як і ч. rýma, [ryma, rejma], слц. [rema], болг. хре́ма, [ре́ма], м. хрема, рема, походить від фр. rhume, яке через середньолатинську мову (слат. rhеumа) зводиться до гр. ῥευ̃μα «течія; слиз; ревматичне страждання»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ріма
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рема | англійська |
| хре́ма | болгарська |
| ре́ма | болгарська |
| ῥευ̃μα «течія; слиз; ревматичне страждання» | грецька |
| хрема | македонська |
| ryma «катар, нежить» (заст.) | польська |
| rema «тс.» | польська |
| rhеumа | середньолатинська |
| rema | словацька |
| rhume | французька |
| rýma | чеська |
| ryma | чеська |
| rejma | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України