РЕЛЯТИВНА — ЕТИМОЛОГІЯ
реляти́вний «відносний»
запозичення із західноєвропейських мов;
нім. relatív «релятивний», фр. relatif, англ. relative «тс.» походять від слат. relatīvus «відносний», пов’язаного з relātio «несіння назад; повідомлення; передача; відношення», похідним від дієприкметника relatum, утвореного з префікса re- і дієприкметника lātum (<*telǝtom) від дієслова tol-lo «піднімаю», спорідненого з гр. τλη̃ναι «терпіти, переносити», ἀνατέλλω «піднімаюсь», дінд. tulayati «піднімає, зважує», гот. þulan «переносити, терпіти», нвн. dulden «тс.»;
р. реляти́вный, бр. рэляты́ўны, п. relatywny, ч. relativní, слц. relatívny, вл. relatіwny, болг. м. релати́вен, схв. релатӣван, слн. relatíven;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
relative «тс.» | англійська |
рэляты́ўны | білоруська |
релати́вен | болгарська |
relatіwny | верхньолужицька |
þulan «переносити, терпіти» | готська |
τλη̃ναι «терпіти, переносити» | грецька |
ἀνατέλλω «піднімаюсь» | грецька |
tulayati «піднімає, зважує» | давньоіндійська |
релати́вен | македонська |
relatív «релятивний» | німецька |
dulden «тс.» | нововерхньонімецька |
relatywny | польська |
реляти́вный | російська |
рȅлатӣван | сербохорватська |
relatīvus «відносний» | середньолатинська |
relātio «несіння назад; повідомлення; передача; відношення» | середньолатинська |
relatum | середньолатинська |
lātum | середньолатинська |
relatívny | словацька |
relatíven | словенська |
relatif | французька |
relativní | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України