РЕЙТАР — ЕТИМОЛОГІЯ
ре́йта́р «солдат найманої кінноти у XVI--XVII ст.»
запозичено через польське і російське посередництво з німецької мови;
н. Réiter «вершник, кавалерист» пов’язане з дієсловом reiten «їздити верхи» (свн. rīten, двн. rītаn), спорідненим з дангл. rīdan «тс.»;
р. болг. ре́йтар, бр. рэ́йтар, п. rajtar, [rejtar], ч. rejtar, слц. rajtár, вл. rajtar «вершник», нл. rejtar «тс.», слн. rájtar;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лейтарова́ти
«тс.»«служити в кінноті»
(заст.)
райтарня
«тс.»«служити в кінноті»
(заст.)
рейта́рство
«кіннота; вершники»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рэ́йтар | білоруська |
| ре́йтар | болгарська |
| rajtar «вершник» | верхньолужицька |
| rīdan «тс.» | давньоанглійська |
| rītаn | давньоверхньонімецька |
| rejtar «тс.» | нижньолужицька |
| Réiter «вершник, кавалерист» | німецька |
| reiten «їздити верхи» (свн. rīten, двн. rītаn) | німецька |
| rajtar | польська |
| rejtar | польська |
| ре́йтар | російська |
| rīten | середньоверхньнімецька |
| rajtár | словацька |
| rájtar | словенська |
| rejtar | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України