РЕЗИҐНАЦІЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
резиґна́ція «підкорення; відмова, зречення на користь іншого»
запозичено через польське посередництво із середньолатинської мови;
слат. resignatio «зречення» пов’язане з лат. resignāre «розпечатувати; розкривати; оголошувати недійсним», яке складається з префікса re- і дієслова signāre «позначати; запечатувати»;
р. болг. резигна́ция, п. rezygnacja, ч. rezignace, слц. rezignáсіа, вл. нл. rezignacija, м. схв. резигна́циja;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зрезиґнува́ти
«відмовитися, зректися, поступитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| резигна́ция | болгарська |
| rezignacija | верхньолужицька |
| resignāre «розпечатувати; розкривати; оголошувати недійсним» | латинська |
| signāre «позначати; запечатувати» | латинська |
| резигна́циja | македонська |
| rezignacija | нижньолужицька |
| rezygnacja | польська |
| резигна́ция | російська |
| резигна́циja | сербохорватська |
| resignatio «зречення» | середньолатинська |
| rezignáсіа | словацька |
| rezignace | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України