РЕГОЧУ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. regotъ, утворене від звуконаслідувального кореня reg-, паралельного до rek- : rok- (пор. схв. рега «ричання», слн. réga «деревна жаба», лит. rė˜kti «кричати»);

заслуговує на увагу припущення (Ильинский ИОРЯС 16/4, 12; Matzenauer LF 16, 164) про зв’язок з р. [ра́гоза] «сварка, лайка», лтс. rēdzēt «лаятися»;

р. [рёгот], регота́ть, бр. ро́гат, п. rzegot «квакання, кумкання; регіт», rechot «тс.», ч. řehot «регіт», слц. rehot «тс.», вл. rjehotać «іржати», rjehotać so «реготати», нл. rjagot «квакання»;

очевидно, пов’язане з регота́ти «сильно сміятися; [іржати]», давніше також «ревіти, ричати (зокрема, в період тічки)»;

похідні утворення від звуконаслідувальної основи псл. *rok-/rek-, до якої зводяться також рика́ти, регота́ти, лит. rė˜kti «кричати, ревти», лтс. rèkt «тс.», лат. raccāre «кричати» (про тигра);

можливо, пов’язане також з ректи́ «говорити»;

р. ро́кот, рокота́ть, бр. ро́кат «рокіт», раката́ць, др. рокотати «звучати, бриніти, гриміти», вл. rokot «плутанина, сум’яття», rokotać «галасувати», схв. ро̏кōт «хрюкання, нарікання, крик, шум, гуркіт»;