РЕГЕНТУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ре́гент «тимчасовий управитель замість монарха; керівник церковного хору»

запозичення з латинської мови;
лат. regēns (род. в. regentis) «керуючий, правитель; володар» пов’язане з rego «керую, направляю; установлюю; даю настанови», спорідненим з гр. ὀρέγω «протягаю, простягаю», гот. rahtōn «підносити», ірл. rigim «розтягати, поширюватись», лит. rąžýtis «потягуватися», дінд. ṛÁjyati (ṛñjáti) «простягається»;
р. м. ре́гент, бр. рýгент, п. ч. слц. вл. regent, нл. regenstwo «регентство», болг. реге́нт, схв. рѐгент, слн. regènt;
Фонетичні та словотвірні варіанти

єре́нтий
ире́нтий «тс.»
регентува́ти
реентъ «канцляй, книгочий» (XVII ст.)
реє́нтий «церковний півчий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
рэ́гент білоруська
реге́нт болгарська
regent верхньолужицька
rahtōn «підносити» готська
ὀρέγω «протягаю, простягаю» грецька
ṛ́jyati «простягається» (ṛñjáti) давньоіндійська
ṛñjáti давньоіндійська
rigim «розтягати, поширюватись» ірландська
regēns «керуючий, правитель; володар» (род. в. regentis) латинська
rego «керую, направляю; установлюю; даю настанови» латинська
rąžýtis «потягуватися» литовська
ре́гент македонська
regenstwo «регентство» нижньолужицька
regent польська
ре́гент російська
рѐгент сербохорватська
regent словацька
regènt словенська
regent чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України