РЕВИЩЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
реві́ти
псл. rjuti ‹ *reuti, revǫ;
споріднене з лит. rujа̀ «тічка, полювання; зграя», снн. rüien «ревти», дангл. rón «рев», róan «ревти», лат. rūmor «шум, гомін; слух, чутка», rāvus «хриплий», гр. ὠρυÁομαι «реву, вию; репетую», дінд. rávati, ruā́ti, ruváti «реве, кричить», rávaḥ «рев», осет. arawyn : aryd/arawun : arud «сповнювати сильним шумом»;
іє. *(е)rē˘u- «кричати»;
р. реве́ть, бр. раўці́ «ревти, ричати», др. рюти, реву «ревти; скреготати», п. [rzwieć], ст. rzwаć «ричати», rzuć, теп. ч. *rzеwę › rzwę, ч. řvát «ричати; репетувати; ревти», слц. revat’, вл. ruć, rjejć, болг. рева́, м. реве, схв. рѐвати «ревти, репетувати», слн. rjovéti, rjúti «репетувати; ревти; ричати», стсл. ровы (дієприкм.), цсл. ровы, рюти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ре́ва
ре́вало
«час тічки в оленів»
рева́ниці твори́ти
«ревти»
рева́ниця
«сильне ревіння, сильний плач»
рева́ти
«ревіти; плакати»
ре́вати
«плакати»
реве́га
«ревіння»
ре́вище
«сильне ревіння; місце забою рогатої худоби; [мурашник, який воли розбивають рогами і з ревом кидають на себе Шух; (знев.) велика, негарна і незграбна людина Кур]»
ре́віт
«ревіння; прибій (хвиль)»
ре́вкати
«ревти, шуміти, вигукувати»
ревкатся
«(у нього) бурчить у животі»
(му)
ревкну́ти
«заверещати»
ревли́вий
«плаксивий, крикливий»
ре́вма
ре́внява
«ревіння; шум, крик»
ревсти́
«ревти»
ревти́
реву́га
«корова, яка постійно сильно реве; плакса»
реву́ля
«тс.»
реву́н
реву́ха
реву́чий
реву́шка
«ревіння»
ри́ти
«плакати, ревіти»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| раўці «ревти, ричати» | білоруська |
| рева́ | болгарська |
| ruć | верхньолужицька |
| rjejć | верхньолужицька |
| ὠρυÁομαι «реву, вию; репетую» | грецька |
| rón «рев» | давньоанглійська |
| rávati | давньоіндійська |
| рюти | давньоруська |
| *(е)rē˘u- «кричати» | індоєвропейська |
| rūmor «шум, гомін; слух, чутка» | латинська |
| rujа̀ «тічка, полювання; зграя» | литовська |
| реве | македонська |
| rzwieć | польська |
| rjuti | праслов’янська |
| реве́ть | російська |
| рѐвати «ревти, репетувати» | сербохорватська |
| rüien «ревти» | середньонижньонімецька |
| revat' | словацька |
| rjovéti «репетувати; ревти; ричати» | словенська |
| rjúti «репетувати; ревти; ричати» | словенська |
| ровы (дієприкм.) | старослов’янська |
| реву «ревти; скреготати» | українська |
| рюти | українська |
| ровы | церковнослов’янська |
| *rzеwę › rzwę | чеська |
| řvát «ричати; репетувати; ревти» | чеська |
| revǫ | ? |
| róan «ревти» | ? |
| rāvus «хриплий» | ? |
| ruā́ti | ? |
| ruváti «реве, кричить» | ? |
| rávaḥ «рев» | ? |
| arawyn : aryd/arawun : arud «сповнювати сильним шумом» | ? |
| rzwаć «ричати» | ? |
| rzuć «ричати» | ? |
| *rzеwę › rzwę | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України